Вітор Белфорт
Ві́тор Віе́йра Бе́лфорт (порт. Vitor Vieira Belfort; *1 квітня 1977, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський спортсмен, борець бразильського дзюдзюцу, греплер, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв. Чемпіон Бразилії з бразильського дзюдзюцу в вільній ваговій категорії (1993 рік). Чемпіон 12-го турніру UFC у важкій ваговій категорії (1997 рік). Бронзовий призер чемпіонату світу з греплінгу у вільній ваговій категорії за версією ADCC (2001 рік). Чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у напівважкій ваговій категорії за версіями UFC (2004 рік) і Cage Rage (2007 рік). За стилем ведення бою Вітор Белфорт — ударник, крім того, він є спеціалістом із бразильського дзюдзюцу (чорний пояс), дзюдо (чорний пояс), знавцем карате сьотокан (синій пояс).[1] Також він має професійний боксерський досвід.[2] БіографіяВітор Белфорт народився 1 квітня 1977 року в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Заняття бойовими мистецтвами почав у віці 8 років. З віком долучається до тренувань із бразильського дзюдзюцу в школі Ґрейсі. В 16 років завойовує титул чемпіона Бразилії з бразильського дзюдзюцу в вільній ваговій категорії. В 17 років отримує чорний пояс.[3] Кар'єра в змішаних бойових мистецтвахКар'єру в змішаних єдиноборствах Белфорт почав в жовтні 1996 року виступом на гавайському турнірі проти американця Джона Хесса. Для Хесса бій завершився нокаутом на 12-ій секунді першого раунду. Молодого Белфорта нарікають феноменом і запрошують до виступу на турнірі Абсолютного бійцівського чемпіонату (англ. UFC). Перший же виступ в UFC підтверджує феноменальні здібності бразильця: він стає чемпіоном 12-го турніру, здолавши двох борців-важковаговиків, кожного менше ніж за хвилину. Після цього турніру Вітору зателефонував сам Майк Тайсон і привітав з досягнутим успіхом.[4] Дещо пригальмувала амбіції Белфорта поразка технічним нокаутом досвідченому борцю греко-римського стиля і майбутньому багаторазовому чемпіону світу Ренді Кутюру. Вітор проводить ще два бої в UFC, і вперше спускається у нижчу вагу, до 93 кг, де в 1998 році перемагає видовищним нокаутом бразильську зірку вале тудо Вандерлея Сілву, а в 1999 році переходить до змагань у серії PRIDE, де програє дебютний бій прославленому японському бійцю Кадзусі Сакурабі, отримавши перелом руки в першому раунді.[3] Поразки не зупинили бразильця: протягом 2000—2001 років він проводить в Японії ще чотири повнораундові бої, і в кожному перемагає. Особливо варто відзначити перемогу Белфорта над зіркою PRIDE Хітом Херрінґом, який доти не мав поразок в чемпіонаті і претендував на титул. У 2001 році Белфорт також бере участь у чемпіонаті світу з греплінгу за версією ADCC, де здобуває бронзову медаль у вільній ваговій категорії.[5] У 2002 році Вітор повертається в UFC, остаточно змінивши вагову категорію з важкої на напівважку. Отримує третю поразку в кар'єрі, цього разу від Чака Ліделла, але після перемоги над перспективним Марвіном Істменом, якому він наніс глибоке розсічення ударом коліна, виборює право позмагатись за титул чемпіона світу. Титульний бій проходить 31 січня 2004 року між 25-річним Белфортом і 40-річним діючим чемпіоном Ренді Кутюром і закінчується вельми неприємною для Вітора перемогою: на 49 секунді, ще не ввійшовши в повноцінну боротьбу, він розсікає Кутюру ліве віко. Бій зупиняють, і формально титул переходить в руки Белфорта. Розчаровані результатом бою, претендент і чемпіон, які тепер обмінялись ролями, домовляються про реванш. Бій-реванш 21 серпня 2004 року, вже третій бій між Белфортом і Кутюром, також було зупинено рішенням лікаря: Ренді Кутюр повернув собі титул після трьох раундів тотального домінування над молодим супротивником. Згодом, після відкриття Кутюром власної спортивної команди «Xtreme Couture», до неї приєднається і Белфорт, а самого Ренді можна буде бачити серед кутових бразильця на змаганнях в UFC. Певний час Вітора Белфорта супроводжують невдачі: він отримує важку травму ліктя,[4] спірно програє двобій Тіто Ортісу, двічі поступається голландському ударнику Алістару Оверіму, повертається в PRIDE, де його чекає невдалий бій з чемпіоном цієї ліги, олімпійцем Деном Хендерсоном, а також стероїдний скандал після бою.[6] Наприкінці 2005 року Белфорт дебютує в британському чемпіонаті зі змішаних єдиноборств Cage Rage, де повертає собі заслужену славу, в два роки здобувши титул чемпіона світу за версією цієї організації. Натомість, критиці піддають тогочасну опозицію Белфорта — європейських бійців без особливих досягнень на світовому рівні. В квітні 2006 року Белфорт випробовує себе у професійному боксі. На турнірі «Minotauro Fight III», що пройшов у Сальвадорі, Вітор переміг нокаутом свого співвітчизника Жоземарью Невеса на другій хвилині поєдинку.[3] У 2008 році Вітор повертається в США, де на турнірах компанії «Affliction» дебютує у середній ваговій категорії (до 84 кг). В цій вазі він перемагає нокаутами двох опонентів, в тому числі олімпійського борця-медаліста Метта Ліндленда. Ця перемога відчутно піднімає Белфорта у світових рейтингах. Восени 2009 року відбулось повернення Белфорта в Абсолютний бійцівський чемпіонат, в середній ваговій категорії. В першому ж бою він здобув рішучу перемогу нокаутом над екс-чемпіоном світу Річем Франкліном. За високу техніку і видовищність виступу Вітор отримує від організаторів турніру премію «Нокаут вечора» (65 000 доларів).[7] В другому бою Белфорт оспорював титул чемпіона світу за версією UFC, який з 2006 року належав Андерсону Сілві. Бій відкладали декілька разів через травми обох бійців, отримані в процесі підготовки, та врешті призначили на 126 етап UFC. Протистояння двох бразильських чемпіонів, розпалене чисельними промо-акціями та суперечками бійців у пресі, тривало протягом лише трьох хвилин першого раунду. Сілва нокаутував Белфорта, завдавши фронтального удару ногою в голову, і добивши бійця на підлозі. За півроку після цієї невдачі Вітор проводить швидкий і рішучий бій з популярним азійським бійцем Йосіхіро Акіямою, якого долає нокаутом у першому раунді і знову отримує «Нокаут вечора» (70 000 доларів).[8] В січні 2012 року «Феном» вперше за 13 років виступає на батьківщині, і вперше у кар'єрі — в Ріо-де-Жанейро. «Ювілейним», тридцятим, суперником для Белфорта став топовий американський боєць Ентоні Джонсон, якого Вітор здолав удушенням зі спини у короткому й динамічному бою. Наступним кроком для екс-чемпіона стала участь у спортивному реаліті-шоу UFC «Абсолютний боєць», де він виступив як тренер однієї з команд. Тренером команди-суперниці став Вандерлей Сілва, проти якого Белфорт мав виступити у тренерському поєдинку в кінці сезону.[9] Бій не відбувся через травму Белфорта. Переможцем шоу у середній ваговій категорії став тренований Вітором боєць. У вересня 2012 року Вітор Белфорт погодився на термінову заміну травмованому Дену Хендерсону у титульному поєдинку проти діючого чемпіона напівважкої вагової категорії Джона Джонса. Мало не зламавши чемпіону руку заломленням ліктя у першому раунді, Белфорт сам потрапив на больовий прийом у четвертому раунді змагання. У 2013 році Белфорт повернувся у середню вагову категорію, де переміг двох топових бійців: Майкла Біспінга та Люка Рокхолда. В обох виграв нокаутом від удару ногою в голову, за що двічі був удостоєний премії «Нокаут вечора». Утретє поспіль він отримав цю премію восени, коли у реванші нокаутував ногою Дена Хендерсона, якого доти ніколи не перемагали шляхом нокауту. Особисте життяВітор Белфорт та його дружина, бразильська топ-модель Жоана Праду, виховують трьох дітей. Його хобі — пляжний спорт (волейбол, серфінг), кіно і догляд за домашніми тваринами.[4] Белфорт володіє трьома іноземними мовами: англійською, французькою та іспанською.[10] Спортивна статистикаЗмішані бойові мистецтва
Греплінг
Бокс
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia