Віцилівітль

Віцилівітль
Народився	не раніше 1370 і не пізніше 1379 або 1380[2]  Zumpango de Ocampod, Мехіко, Мексика
Помер	1417[1][2]  Теночтітлан, Мексика
Діяльність	правитель
Знання мов	науатль
Посада	Тлатоані
Батько	Акамапічтлі
Мати	Tezcatlan Miyahuatzind
Брати, сестри	Іцкоатль
Діти	Монтесума I, Чимальпопока і Тлакаелель
Медіафайли у Вікісховищі

Віцилівітль (науатль Huitzilihuitl, МФА: [wit͡siˈliʔwit͡ɬ], вимова^ⓘ; 1379—1414) — другий володар Теночтітлану, син Акамапічтлі та Міяхуацін, доньки правителя міста Тетепанко. Був тлатоані з 1395 до 1414 року. Ім'я перекладається як «Пір'я колібрі».

Віцилівітль продовжував політику батька зі зміцнення влади як всередині своєї держави, так за її межами. Він створив Королівську раду, або Тлатокан, а також посади чотирьох виборних тлатоані радників. Їх завданням була допомога новому монарху в перші роки після вступу на трон.

Значну увагу Віцилівітль приділяв розвитку економіки своєї держави. Було налагоджено бавовняну промисловість, продуктами якої Теночтітлан забезпечував більшість міст-держав долин Мехіка та Пуебло. Крім того того, володар Теночтітлану планував провести водопровід для покращення постачання водою мешканців міста, однак це йому не вдалося. Віцилівітль зміцнив оборону Теночтітлана, збудувавши у найважливішому місці фортецю.

У зовнішній політиці Віцилівітль дотримувався союзу з Тезозомоком, володарем держави Ацкапотцалько, на донькі якого Віцилівітль одружився. Це дало змогу правителю Теночтітлану знменшити розмір данини, яку до того сплачував Теночтітлан Ацкапотцалько. Віцилівітль допомгав Тезозомоку у боротьбі з містами Куаутітлан, Хальтокан, Тескоко, Тильтітлан, Отомпа, Акольман, Толланцинко. У цих військах тлатоані Теночтітлану отримав значну здобич.

• Перша дружина — Айяучіхуатль, донька Тезозомока, тлатоані Ацкапотцалько;

Діти:

• Чимальпопоку;
• Матлалкхуацін, дружина Іштлільхочитля, правителя Тескоко.

• Друга дружина — Міяхуаксихуітль, донька Тлакакуітлахуаціна, тлатоані Куанауака;

Діти:

• Монтесума;
• Тлакаелель;
• Веве.

• México y sus gobernantes. Manuel García Puron. — Mexico City: Joaquín Porrua, 1984. — v. 1.