Віють вітри

«Віють вітри»
Пісня
Цей твір у Вікіцитатах
Цей твір у  Вікіджерелах

«Віють вітри, віють буйні» — українська народна пісня. Авторство пісні приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У минулому авторство також приписувалося Івану Котляревському.^[1]

На думку дослідників, пісню «Віють вітри, віють буйні» Маруся Чурай написала тоді, коли чекала на повернення коханого з війни і, не маючи жодної вістки від нього, намагалася знайти заспокоєння в молитві, тому й вирушила на прощу до Києво-Печерської лаври. Мабуть, тут, у далекому чужому місті, від почуття самотності і народжується згадана пісня.

Пісня «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на сонці. Дівчина страждає від розлуки з коханим «милим-чорнобривим». Для неї існування без коханого — це «люте горе».

Твір наповнений глибоким ліризмом, адже побудований на принципі поетичного паралелізму — зіставлення двох явищ шляхом паралельного зображення: «дерева гнуться» — «сльози не ллються». Фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики: «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!». Використовуються порівняння та епітети, що робить пісню дуже мелодійною.

• Іван Котляревський використав цю пісню як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.
• Сюжет цієї пісні покладено в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем, серед яких п'єси Л. Боровиковського «Чарівниця» і М. Старицького «Ой, не ходи Грицю», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала», історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».
• Пісню також використовували в низці творів світової музики, зокрема Ф. Ліст.

• NAVKA, продовжуючи власний проєкт «Україна в піснях», в 2021 році піснею Віють вітри (в сучасній обробці [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]) долучилась до проєкту Руслана Горового "Так працює пам'ять", присвяченого Дані Дідіку та всім, хто загинув за незалежність України.

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться,

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі 

І кінця не бачу.

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя, 

Серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

По смерті не забуде…

Єсть же люди, що і моїй 

Завидують долі,

Чи щаслива та билинка,

Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках, 

Без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

Де ти, милий, чорнобривий? 

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди подивися.

Полетіла б я до тебе, 

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю.

До кого я пригорнуся, 

І хто приголубить,

Коли тепер того нема,

Який мене любить?

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Віють вітри

• Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
• Авраменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.