В кінці греблі шумлять верби«В кінці греблі шумлять верби» — родинно-побутова народна пісня. Деякі дослідники приписують авторство Марусі Чурай. Сюжет та засоби виразностіЗа основу пісні взятий щирий монолог палко закоханої дівчини, яка чекає свого козаченька з-за Десни. Служба у козака важка, небезпечна — не повернувся козак, як обіцяв, а дівчина сумує, плаче, переживає, їй всяке «діло не мило». Дівчина працьовита, моторна — і верби посадила, щоб греблю закріпити, й вирощує огірочки, а доля неприхильно поставилася — не прислала того, хто серцю милий. Емоційність пісні посилюють засоби художньої виразності: пестливі слова, риторичні запитання, народні фразеологізми та розгорнутий художній паралелізм. Велику роль у формуванні розуміння почуттів та внутрішнього світу дівчини відіграють народнопоетичні символи: верба — символ зажуреної дівчини, весни, прадерева життя; весна — символ початку нового життя, час пробудження, оновлення, звершення надій та сподівань; зелені огірочки, жовтенькі квіточки символізують незрілість, молодість. ТекстВ кінці греблі шумлять верби,
Ой немає козаченька —
Росла, росла дівчинонька
Ой не плачте, карі очі, —
Не я його полюбила —
Один сплела, другий сплела,
Зелененькі огірочки,
Болять, болять мої очки,
Виконавці
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia