Гаазький мир (1720)

Гаазький мир
Тип	мирна угода
Підписано	17 лютого 1720
Місце	Гаага
Сторони	Іспанська імперія, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів, Савойське герцогство, Габсбурзька монархія, Французьке королівство і Велика Британія

Гаазький мир або Ден-Хаазький договір, укладений в 1720, поклав кінець війні за французьку спадщину, яка розпочалась влітку 1717, коли контингент з 8000 іспанських солдатів висадився на Сардинії, що входила тоді до складу імперії Габсбургів. У ході конфлікту чотири європейські держави – Королівство Велика Британія, Франція, Австрія (як Священна Римська імперія) та Об'єднані провінції – зібрались проти Іспанії Філіпа V та кардинала Альбероні. Мир було підписано у Гаазі 20 лютого 1720 року.

Іспанія зазнала поразки у війні, в основному завдяки втручанню англійського флоту, який знищив значну частину іспанського флоту, ускладнивши підтримку військ, висаджених спочатку на Сардинії, а потім на Сицилії. Мирний договір був в основному підтвердженням Утрехтського договору (березень-квітень 1713), який поклав кінець війні за іспанську спадщину.

По Гаазькому договору Іспанія втратила всі території в Італії та Голландії, а Філіп V, тим щонайменше, був затверджений на іспанському троні.^[1] Він добився того, що його син Карл, якого він мав від своєї дружини Єлизавети Фарнезе, став спадкоємцем Фарнезе як герцог Парми та Тоскани після передбачуваного зникнення чоловічої лінії Фарнезе,^[2] а також лінії Медічі, законною спадкоємицею якої Єлизавета була через свою бабусю.^[3]

За договором Сицилія була передана Австрії замість того, щоб залишитися у Віктора-Амедея II Савойського, який в обмін отримав Сардинію, зробивши Віктора-Амедея королем Сардинії.