Гавриленко Іван Михайлович

Гавриленко Іван Михайлович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	14 лютого 1990(1990-02-14)
Смерть	22 квітня 2022(2022-04-22) (32 роки)
Поховання	Верхньодніпровськ
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ГУР
Формування	1 ОБМП 10 ОЗСП
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Іва́н Миха́йлович Гавриле́нко (нар. 14 лютого 1990 — пом. 22 квітня 2022) — молодший сержант Збройних сил України, ветеран російсько-української війни.

Народився 14 лютого 1990 року. Навчався в школі № 2 міста Верхньодніпровськ. З 2008 року служив в елітних військах морської піхоти в Автономній Республіці Крим. Був розвідником 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу у 1-му окремому батальйоні морської піхоти.

Брав участь у спротиві окупації Криму в 2013—2014 роках. Під час спроби анексії півострова залишився вірним присязі та народу України і у 2014 році підписав контракт у Миколаєві, куди передислокувалася 1-й окремий Феодосійський батальйон морської піхоти, де Гавриленко обіймав посаду заступника командира взводу. Брав безпосередню участь в АТО та ООС.

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну повернувся з-за кордону. У березні 2022 року брав участь в обороні Київщини (Ірпінь, Буча) у складі 10-го загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України, брав участь в засадних, диверсійних діях у тилу ворога та повітряних операціях до окупованого Маріуполя.

Під час повної блокади Маріуполя Гавриленко у складі екіпажу гелікоптерів Мі-24 та Мі-8 неодноразово здійснював безпрецедентні та вкрай небезпечні вильоти до Маріупольського гарнізону, оточеного ворогом заводу «Азовсталь». Здійснював перші успішні евакуації і авіапрориви з підкріпленням, медикаментами, засобами зв'язку та озброєнням з оточення.

Під час свого останнього бойового вильоту в ніч проти 5 квітня 2022 року бойовий вертоліт Мі-8, на якому перебував Гавриленко, підбили російські окупанти. Намагаючись пробратися до українських сил, підірвався на розтяжці та потрапив у полон^[1]. Декілька тижнів перебував у дуже важкому стані, зазнавши комбінованих травм обох ніг, перелому правої гомілки та опіків 60 % тіла. Лікувався у військовому шпиталі в окупованому Мелітополі^[2], проте не отримавши належної медичної допомоги, помер у полоні 22 квітня^[3].

Прощання та панахида за Іваном Гавриленком відбулися 28 травня в центрі міста Верхньодніпровськ Кам'янського району Дніпропетровської області. Похований на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровськ^[4].

• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (10 квітня 2014);
• Орден «За мужність» III ступеня (4 грудня 2015);
• Нагрудний знак «Учасник АТО»;
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (17 лютого 2016);
• Медаль «Захиснику Вітчизни» (23 липня 2016);
• Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (наказ начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 27 жовтня 2017 року № 500);
• Орден «За мужність» II ступеня (посмертно, 24 серпня 2023).

• У ліцеї № 2 міста Верхньодніпровськ, де навчався Іван Гавриленко, встановлено меморіальну дошку на його честь^[3].

• Указ Президента України від 4 грудня 2015 року № 680/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Указ Президента України від 23 липня 2016 року № 310/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.