Гаврилов Ілля Гаврилович

Гаврилов Ілля Гаврилович
Гаврилов Ілля Гаврилович
Народився	2 серпня 1900 ; Систо-Палкіно, Koporskoye rural settlementd, Ломоносовський район, СРСР
Помер	лютий 1977 (76 років) ; Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Большеохтінський цвинтарd
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

Ілля Гаврилович Гаврилов (2 серпня 1907(19070802), село Систо-Палкіно Копорської волості Петергофського повіту Санкт-Петербурзької губернії, тепер Ломоносовського району Ленінградської області, Російська Федерація — 1977, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський державний діяч, капітан теплохода «Вільнюс» Балтійського морського пароплавства. Депутат Верховної ради СРСР 4-го скликання. Герой Соціалістичної Праці (21.06.1957).

Життєпис

Народився в родині селянина-рибалки.

У 1920 році закінчив Петроградський технікум водних шляхів сполучення.

Після закінчення технікуму завідував групою вітрильних суден «Мортрансу» (морського транспорту), працював матросом, боцманом, помічником капітана на кораблях «Радторгфлоту».

У 1932 році призначений капітаном теплохода «Фелікс Дзержинський». На початку німецько-радянської війни теплохід «Виборг» під керівництвом Гаврилова доставляв важливі вантажі Балтикою. Член ВКП(б).

У липні 1941 року Гаврилов був направлений на Далекий Схід — працював капітаном на теплоході «Волга» та пароплаві «Трансбалт», який був потоплений 13 червня 1945 року в Японському морі за 45 миль на північний захід від протоки Лаперуза американським підводним човном. Дев'яносто чотири людини разом із капітаном Гавриловим врятувалися на шлюпках і опинились у Японії. Завдяки дисципліні екіпажу, наполегливості капітана, зусиллям уряду СРСР всі моряки повернулися на батьківщину буквально напередодні війни з Японією в серпні 1945 року. Після закінчення військових дій на Далекому Сході Гаврилов повернувся до Ленінграда.

У 1945—1962 роках — капітан теплохода «Вільнюс» Балтійського державного морського пароплавства.

У серпні 1962 року за станом здоров'я був звільнений з посади капітана теплохода і призначений капітаном-наставником Балтійського державного морського пароплавства. Виховав цілу плеяду відомих капітанів.

У 1974 році вийшов на пенсію, проживав у місті Ленінграді.

Помер у лютому 1977 року. Похований на Большеохтинському цвинтарі Ленінграда (Санкт-Петербурга).