Гаджімагомедов Нурмагомед Енгельсович
Нурмагомед Енгельсович Гаджимагомедов (29 вересня 1996, село Кані, Кулинський район, Дагестан, Росія — 24 лютого 2022[1], Україна) — російський військовослужбовець, гвардії старший лейтенант, командир роти 247-го гвардійського десантно-штурмового Кавказького казачого полку ПДВ Росії. Учасник російського вторгнення в Україну. Один із перших офіційно визнаних російською владою загиблих у вторгненні в Україну. Герой Російської Федерації (2022, посмертно)[2]. БіографіяНародився 29 вересня 1996 року в селі Кані Кулинського району Дагестану у лакській сім'ї[3][1]. Син полковника поліції, заступника міністра внутрішніх справ Інгушетії Енгельса Гаджимагомедова, нагородженого трьома орденами Мужності, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги» . Мати — Сапіжат Ісаївна Мазаєва, вчителька початкових класів у школі № 54 у передмісті Махачкали. У березні 2021 року одружився, є дочка Теймія (нар. 20 лютого 2022)[3]. З дитинства захоплювався спортом, займався карате. У 2012 році закінчив середню школу № 42 міста Махачкали[3]. Ще в дитинстві прагнув стати десантником на прикладі глави Республіки Інгушетія Юнус-Бека Євкурова. Закінчив Рязанське вище повітряно-десантне училище. З 1-го курсу був командиром взводу. Під час навчання займався армійським рукопашним боєм, а пізніше отримав звання майстра спорту. Служив на посаді командира роти у складі 247-го гвардійського десантно-штурмового Кавказького козачого полку ВДВ Росії з дислокацією у Ставрополі. Двічі був у тривалих відрядженнях під час військової операції Росії у Сирії[3]. У лютому 2022 року брав участь у вторгненні Росії в Україну, загинув у перший день вторгнення. У Росії він став одним з перших, чию загибель в Україні визнали офіційно та навіть назвали героєм-мучеником. Про його смерть повідомив глава Дагестану Сергій Меліков, зазначивши, що Гаджимагомедов «з честю» виконав свій військовий обов'язок у ході «спецоперації із „захисту“ Донбасу», і «обрав собі непростий і шляхетний шлях захисника миру»[4]. 3 березня 2022 Указом Президента Росії за «мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов'язку» удостоєний посмертно звання Героя Російської Федерації[5][6]. Похований у рідному селі Кані[3]. Пам'ять
Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia