Галуненко Олександр Васильович

Народний депутат України
	5-го скликання

Олександр Васильович Галуненко
Олександр Васильович Галуненко
рос. Александр Васильевич Галуненко
Народився	1 березня 1946 (79 років) ; Троїцьке, Мелітопольський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР → Україна
Діяльність	льотчик-випробувач, політик
Alma mater	Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, Санкт-Петербурзький державний університет аерокосмічного приладобудуванняd і Школа льотчиків-випробовувачів імені О.В. Федотоваd
Знання мов	російська і українська
Членство	Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Партія регіонів
Нагороди	; Заслужений льотчик-випробувач СРСР Почесний громадянин Бучі
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Олекса́ндр Васи́льович Галуне́нко (*1 березня 1946, Троїцьке) — льотчик-випробувач Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, помічник генерального конструктора з льотних питань, кандидат технічних наук, Президент ГО «Федерація авіаційного спорту України», член Наглядової Ради НАУ, Голова координаційної ради ГО «Асоціація літакобудівників», Герой України (з врученням ордена «Золота Зірка» № 1), почесний громадянин Бучі.

Життєпис

Народився 1 березня 1946 року в селі Троїцьке Мелітопольського району, Запорізької області. Українець;

Освіта:

Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1964—1968), льотчик-інженер;
Ленінградський інститут авіаційного приладобудування (1971—1974);
Школа льотчиків-випробувачів Міністерства авіаційної промисловості СРСР (1973—1975), льотчик-випробувач.

09.2007 кандидат в народні депутати України від Партії регіонів, № 236 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.

Народний депутат України з 25 травня 2006 по 23 листопада 2007 від Партії регіонів, № 192 в списку. На час виборів: помічник ген. конструктора Авіаційного науково-технічного комплексу імені О. К. Антонова, член ПР. Голова підкомітету з питань авіаційного транспорту Комітету з питань транспорту і зв'язку (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

10.1968 — 12.73 — льотчик, ст. льотчик, командир ланки, заступник командира ескадрильї, в/ч 06858 Одес. ВОкр.
12.1973-05.75 — слухач, льотчик-випробувач, Школа льотчиків-випробувачів Мін-ва авіаційної пром. СРСР.
05.1975-12.91 — льотчик-випробувач,
12.1991-09.94 — командир льотного загону, АНТК ім. О. Антонова.
09.1994-09.96 — віцепрезидент, «Міжнародна авіакомпанія „Антонов-Аеротрек“».

З 09.1996 — льотчик-випробувач, помічник ген. конструктора з льотних питань АНТК ім. О.Антонова.

Довірена особа кандидата на пост Президента України В. Януковича в ТВО № 97 (2004-05). Обраний депутатом Київської облради (04.2006).

Олександр Галуненко живе в Бучі Київської області.^[2]

Досягнення

Льотні випробування Ан-28, Ан-72, Ан-32, Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», Ан-70.

Встановив 263 світових авіаційних рекордів: на Ан-72 — 8, на Ан-124 «Руслан» — 21, на Ан-225 «Мрія» — 234 (в одному польоті 110, в другому — 124 світових рекордів).

За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» його ім'я занесено у книгу рекордів Гіннеса (1991).

Нагороди

Відзнака Президента України «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (21 серпня 1999; перший кавалер ордена «Золота Зірка») — за особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення льотних випробувань нової авіаційної техніки^[3]
Орден «За заслуги» III ст. (20 вересня 1997) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у випробуванні льотного зразка військово-транспортного літака Ан-70^[4]
Орден Пошани (СРСР, 1988)
Орден Дружби (Російська Федерація, 1998)
Заслужений працівник транспорту України (1992)
Заслужений льотчик-випробувач СРСР (1989)
Майстер спорту міжнародного класу (1990), заслужений майстер спорту України (2004)

Родина

дружина Валентина Миколаївна (1946) — педагог, домогосподарка;
син Євген (1969) — льотчик-випробувач АНТК ім. О. К. Антонова;
дочка Олена (1973) — економіст, домогосподарка.

Примітки

↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
↑ Бучанські новини. 27 серпня 2010, стор. 2. «Святкова Буча».
↑ Указ Президента України № 1043/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Герой України“». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 грудня 2012.
↑ Указ Президента України № 1061/97 від 20 вересня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України»

Джерела

Станіслав Прокопчук. На перехресті століть. У пошуках прозріння. — К., 2019. — С. 251—261.

Мирошниченко С. П. Главная мечта — высота // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 17, 2021, с. 3–9.

Посилання

сайт ВРУ
Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.]

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 1 21 серпня 1999	Наступник:
—		Сушко Лука Григорович

[[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5_http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5

[2] Бучанські новини. 27 серпня 2010, стор. 2. «Святкова Буча».

[3] Указ Президента України № 1043/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Герой України“». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 30 грудня 2012.

[4] Указ Президента України № 1061/97 від 20 вересня 1997 року «Про нагородження відзнаками Президента України»

[1]

[2]

[3]

[4]