Гамільтонів принцип
При́нцип Га́мільтона — у механіці системи матеріальних точок означає таке: Перехід з одного стану в інший за заданий інтервал часу відбувається для системи такого роду так, що перша варіація функціонала дорівнює нулю: рух системи здійснюється функціями, які серед всіх допустимих рухів роблять згаданий вище інтеграл стаціонарним, тобто рівняння руху системи збігається з рівнянням Ойлера-Лаґранжа для функціонала . При цьому означає кінетичну, а — потенційну енергії системи, а — функцію Лагранжа. Інтерес тут фокусується в першу чергу на зверненні першої варіації функціонала у нуль, а не на питанні про екстремум. Завдання такого роду також називають варіаційними завданнями. Принцип Гамільтона є одним із формулювань принципу найменшої дії. ПрикладНехай матеріальна точка рухається під впливом сили тяжіння (вільне падіння). При цьому для кінетичної і потенційної енергії мають місце формули: ( — маса, — висота точки до часу ) Інтеграл для функції Лагранжа: Згідно з принципом Гамільтона рівняння руху системи є рівняння Ейлера-Лаґранжа для функціонала : , тобто таким чином
Це — рівняння руху для вільного падіння. Відомий з механіки принцип Гамільтона можна перенести і на інші фізичні процеси, так що варіаційні принципи є загальним методом складання рівнянь у математичній фізиці. Інші завданняРазом із завданнями для функціоналів вигляду існують також і інші постановки завдань. Як необхідні умови екстремуму указуються тільки рівняння Ойлера-Лаґранжа. Існують і інші необхідні умови, аналогічні приведеним вище. ЗначенняВаріаційне числення грає основоположну роль в складанні рівнянь механіки і теоретичної фізики. Більшість цих рівнянь можуть бути отримані на основі варіаційного принципу за допомогою поняття енергії. Див. такожЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia