Гангеблов Семен Єгорович

Семен Егорович Гангеблов
Гангеблов Семен Егорович (Георгиевич)
Портрет генерала Гангеблова роботи Джорджа Доу
Народився	24 травня (4 червня) 1751(1751-06-04) Російська імперія, Москва
Помер	17 лютого (1 березня) 1827(1827-03-01) (75 років) Російська імперія, Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Наполеонівські війни
Суспільний стан	шляхтич[d][1]
Військове звання	Генерал-майор
Рід	Гангеблідзе
У шлюбі з	Манвелова Катерина Спирідонівна
Діти	син Гангеблов Олександр Семенович
Нагороди

Гангеблов Семен Єгорович (Георгійович) (нар. 24 травня (4 червня) 1751(17510604), Москва — 17 лютого (1 березня) 1827, Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія) — російський військовик грузинського походження, генерал. Батько декабриста Олександра Гангеблова.

Нащадок грузинських дворян Гангеблідзе, що вступили на військову службу 1739 року з переселенням до Російської імперії.

1 січня 1771 року вступив капралом у Чорний гусарський полк.

1777 переведено кадетом до Молдавського полку (пізніше перейменованого на Херсонський легкокінний).

З 5 січня 1779 (25 грудня 1778) — прапорщик, З 1783 — поручик, З кінця 1788 — капітан Орловського піхотного полку.

На Російсько-турецькій війні 1787—1791 відзначився під час штурму Очакова (за що удостоєний особливої золотої нагороди) та Гаджибейського замку, дістав поранення.

1790 перебував у десанті на Чорноморському флоті.

1792 — в російському війську, спрямованому імператрицею Катериною II проти Речі Посполитої.

1793 став секунд-майором.

1794 брав участь у придушенні повстання, керованого Т.Косцюшком, командував батальйоном.

По тому номінований прем'єр-майором, 1795 — підполковником.

1798 — полковник, од 1799 — генерал-майор, шеф єгерського полку, діяв під орудою Олександра Суворова в закордонному поході.

1803 відряджений зі своєю частиною на Кубань, 1807 — до Криму.

Під час російсько-турецької війни 1806—1812 був поранений.

1810 невдало провів десантування в ході нападу севастопольської ескадри на Трабзон, стратегічний пункт південно-східного узбережжя Чорного моря.

З початком Франко-російської війни 1812 прилучений до Дунайської армії, очолюваної П. Чичаговим. Активний учасник подальших антинаполеонівських походів.

21 травня (9 травня за старим стилем) 1813 зазнав тяжкої контузії в Бауценській битві.

1818 на власне прохання був звільнений від служби (зі збереженням мундиру та пансіоном повної платні).

До кінця життя мешкав у маєтку Богодарівка, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія.

17 лютого (1 березня) 1827 помер. Похований в ограді Троїцької церкви Богодарівки, могила не збереглася.

Буд одружений з Катериною Спиродонівною Манвеловою з відомого роду князів Манвелових. У шлюбі мав 6 дітей, серед яких син Олександр — декабрист та автор визначних мемуарів.

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Гангеблов Семен Єгорович

Кавалер:

• Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1807);
• Ордена Святої Ганни 1-го ступеня (1809);
• Ордена Святого Георгія 4-го ступеня (1813).

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Воспоминания декабриста Александра Семеновича Гангеблова. Москва, Университетская типография. 1888. (рос.)
• Военная галерея 1812 года. СПб., 1912;
• Гангеблов, Семен Георгиевич. В кн.: Русский биографический словарь. М., 1914. П. Г. Усенко.

Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
   d:Track:Q58357743