Гарасимчук Ігор Степанович

Гарасимчук Ігор Степанович
Гарасимчук Ігор Степанович;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	10 серпня 1992; Гарасимів
Смерть	29 серпня 2014 (22 роки); Новокатеринівка
Поховання	Краснопільський цвинтар
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна міліція
Формування	«Івано-Франківськ»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Іловайськ;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Степа́нович Гарасимчу́к (нар. 10 серпня 1992(19920810) — 29 серпня 2014) — молодший сержант міліції, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1992 року в селі Гарасимів (Тлумацький район, Івано-Франківська область). Одружився; виховували дитину.

У часі війни — молодший сержант міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». 18 серпня 2014-го у складі підрозділу вирушив під Іловайськ.

Загинув 29 серпня 2014-го під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.

3 вересня 2014-го тіло Ігоря Гарасимчука разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. Перебував у списках зниклих безвісти — або полонених.^[1]^[2]

Похований 23 вересня 2014 року на Краснопільському цвинтарі як тимчасово невстановлений захисник України.

Ідентифікований за ДНК; визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

Без Ігоря лишились батьки, дружина Гарасимчук Оксана Богданівна та донька.^[3]

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (31.01.2019, посмертно)^[4].
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 4, ряд 1, місце 6
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[5]
Недержавна відзнака «Іловайський хрест» (посмертно)