Гарнієр Олександр Миколайович

Гарнієр Олександр Миколайович
Гарнієр Олександр Миколайович
Народився	1896
Помер	31 грудня 1921
Діяльність	військовослужбовець
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія
	; ; ;

Олександр Миколайович Гарнієр (нар. 1896 року у с. Сядрине, Сосницький повіт, Чернігівська губернія — 31 грудня 1921 року, околиці с. Бреч) — учасник «боротьби за владу Рад» на території України, член ВКП(б) з 1917 року, матрос Балтійського флоту, учасник штурму Зимового палацу, пізніше радянський військовик та міліціонер. Онук французького комунара Антуана Гарньє.

Біографія

Народився 1896 року у селі Сядрине Сосницького повіту, нині — Корюківського району, Чернігівської області. Служим матросом-електриком на есмінці «Разящій^[ru]» на Балтийському морі під час Першої світової війни. Надалі очолив матроський комітет корабля.

1917 року вступив до ВКП(б), був учасником жовтневого перевороту, брав участь у штурмі Зимового палацу в Петрограді.

В 1918 очолював об'єднаний загін сосницьких і корюківських партизанів.

У березні 1918 року був зарахований до 1-го революційного полку імені В. І. Леніна, що був сформований у місті Новозибков Брянської губернії. У серпні полк було перекинуто на Кавказький фронт. У січні 1919 року Гарнієр був призначений командиром полку. Під його командуванням полк брав участь у боях біля станиці Наурської, але був розгромлений козаками Денікіна, а залишки відступили до Астрахані.^[1]

Надалі служив комісаром у 517-му полку 173-ї дивізії.

У вересні 1921 року призначений начальником Сосницького відділку міліції. Основною метою призначення була боротьба з повстанським загоном Луки Рака, який налічував близько 70-200 бійців, зокрема колишніх міліціонерів. Кавалерійський загін під командуванням Гарнієра рушив убік села Бреч, що контролювалося повстанцями. В ході бою більшість повстанців були вбиті, загинув і Олександр Гарнієр.^[2]^[3]^[4]

Олександр Гарнієр похований на площі в Корюківці, яка носить його ім'я ^{[джерело?]}. Також його іменем називалася вулиця у місті (нині Вознесенська^[5]). На могилі 1968 року встановлено погруддя.