Гаттенбергер Костянтин Костянтинович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Гаттенбергер Костянтин Костянтинович
Народився	1844(1844) Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	8 травня 1893(1893-05-08) Харків, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	правник, педагог
Alma mater	Харківський університет (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна)
Галузь	правознавство
Заклад	Імператорський Харківський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор політичної економії

Гаттенбергер Костянтин Костянтинович (нар. 1844 — пом. 8 травня 1893) — український вчений-правознавець, професор кафедри поліцейського права Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), доктор політичної економії.

Народився у 1844 році.

Після закінчення юридичного факультету Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) працював канцелярським службовцем у Харківській казенній палаті й продовжував вивчати економічні дисципліни в університеті як професорський стипендіат. З 1868 року у званні приват-доцента розпочав читання лекцій з поліцейського права, економічну частину якого називав «економічною політикою».

У 1870 році захистив магістерську дисертацію «Про вплив російського законодавства на продуктивність торгового банківського кредиту» на ступінь магістра. У 1872 році захистив докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора політичної економії «Законодавство і біржова спекуляція» і був затверджений професором кафедри поліцейського права Харківського університету.

Помер Костянтин Костянтинович Гаттенбергер 8 травня 1893 року.

Головні праці присвячені трьом науковим напрямам:

• кредити і банки
• методологія економічних наук
• кооперації і товариства робітників.

Дав ретельний аналіз діяльності міських громадських банків, а також недоліків чинного законодавства, що нормує банківські операції, у роботі «Вплив російського законодавства на продуктивність торгового банківського кредиту» (1890). У праці «Законодавство і біржова спекуляція» (1872) зазначав, що не може йтися про ставлення уряду до біржової спекуляції без пояснень самого її явища. Детальною ілюстрацією з’ясованих ним положень про характер і природу біржових спекуляцій є праця «Вепська криза 1873 р.» (1877).

Останні роки життя займався вивченням кооперативних установ і робочого законодавства.

• Вихованці Харківського університету

• Коропецький І.-С. Українські економісти XIX ст. та західна наука. — К.: Либідь, 1993. — 185, [2] с. — Бібліогр.: с. 179–186.

• Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого [Архівовано 20 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Персоналістична енциклопедія права [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] Персональний сайт Славіка Бігуна