Гвальфіордський тунель

Гвальфіордський тунель
Країна	Ісландія
Адміністративна одиниця	Мосфельсбаїр Хвалфьордарсвейт
Оператор	Vegagerðind
Дата офіційного відкриття	1 липня 1998
Проходить над/під	Хваль-фіорд
Несе на собі	Кільцева дорога
Оплата	0 kr
Довжина або відстань	5770 м
Гвальфіордський тунель у Вікісховищі

64°18′35″ пн. ш. 21°54′14″ зх. д. / 64.309722° пн. ш. 21.903889° зх. д. / 64.309722; -21.903889

Гвальфіордський тунель (ісл. Hvalfjarðargöng) — підводний автомобільний тунель, прокладений під Гваль-фіордом на заході Ісландії. Є частиною кільцевої дороги Грінгвегюр 1. З вересня 2018 року проїзд тунелем безкоштовний.

Розташований за 25 км на захід від Рейк'явіка, між регіонами Вестурланд та Гевюдборгарсвайдід ^[1], тунель був відкритий для руху 11 липня 1998 року. Його загальна довжина 5770 м, з яких 3750 м знаходяться під водою, а глибина сягає 165 м нижче за рівень моря. Тунель виритий глибоко в скельній породі під дном Гваль-фіорду. Через тунель проходить ділянка кільцевої дороги Грінгвегюр, найважливішої дороги в країні ^[2].

Південна ділянка має поздовжній ухил від 4 до 7%, північна ділянка – 8,1%. Тунель складається з однієї галереї, рух здійснюється по двох смугах шириною 4 м у кожну сторону, але з північного боку є додаткова, третя, смуга для підйому ^[3]. Що 500 метрів є ніші для аварійної зупинки чи повороту. Робота тунелю не залежить від погодних умов і вона завжди відкрита для проїзду. Пішоходи та велосипедисти в тунель не допускаються ^[2].

Тунель зменшив відстань від Рейк'явіка до західної та північної частин острова на 45 кім і скоротив час проїзду через фіорд до 7 хвилин замість години ^[4].

Гвальфіордський тунель - єдиний тунель в Ісландії, що фінансувався, будувався та експлуатувався компанією Spölur, і був єдиним тунелем, де стягувалась плата за проїзд (з 28 вересня 2018 року проїзд у тунелі безкоштовний). Спочатку передбачалося, що потрібно 20 років, щоб компанія окупила вартість будівництва тунелю, але трафік виявився значно вищим, ніж спочатку планувалося, тунель окупив себе раніше і був переданий державі. Обсяг руху в тунелі настільки великий, що компанія Spölur запропонувала побудувати новий тунель поруч із існуючим, тому що рух досягає порогового значення, встановленого європейськими правилами (8000 автомобілів на день), при перевищенні якого рух у протилежних напрямках має бути розділений ^[4].