Гелебрант Віктор Васильович

Віктор Гелебрант
Віктор Гелебрант;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	23 січня 1972 ; Неліпино, Неліпинська сільська рада, Свалявський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	5 квітня 2021 (49 років) ; Золоте, Гірська міська територіальна громада, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна ; (вогнепальне поранення)
Поховання	Краснокутськ
Військова служба
Роки служби	2015—2021
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	92 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «Учасник АТО»

Ві́ктор Васи́льович Гелебра́нт (нар. 23 січня 1972(19720123) року, с. Неліпино, Свалявський район, Закарпатська область — 5 квітня 2021 року, сел. Золоте-4, Сєвєродонецький район, Луганська область) — молодший сержант, командир механізованого відділення механізованої роти 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Строкову службу відбув оператором секретного зв'язку підводного човна, на Північному флоті. Після строкової мав намір підписати контракт, але повернувся додому, де, у 1993 році, одружився, в шлюбі народилася донька. Перебуваючи на заробітках у Харкові, одружився вдруге, також має доньку. Після другого розлучення одружився втретє, в Краснокутську, де й проживав з родиною: дружиною та сином. Працював слюсарем у місцевому житлово-комунальному господарстві.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2015 року, відколи був призваний за мобілізацією.

Після завершення, у 2016 році, підписав контракт із ЗСУ та служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади, з 2018 року — у складі 92-ї ОМБр.

Загинув 5 квітня 2021 року, під час бойового чергування, біля селища Золоте-4, через поранення голови внаслідок снайперського обстрілу, здійсненого російськими найманцями.

Похований 9 квітня 2021 року^[1] в Краснокутську, де проживав. Залишились батьки, дружина, 10-річний син та дві доньки від попередніх шлюбів.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 202/2021 від 20 травня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].