Гельма Сандерс-Брамс
Гельма Сандерс-Брамс (нім. Helma Sanders-Brahms, 20 листопада 1940, Емден — 27 травня 2014, Берлін) — німецька кінорежисерка, сценаристка і кінопродюсерка, феміністка другої хвилі. ЖиттєписНародилася 20 листопада 1940 року. Навчалася акторської майстерності в Ганновері в 1960-62 роках, також вивчала німецьку, англійську педагогіку в Кельні з 1962 по 1965 рік.[2] Її рання кар'єра включала роботу телевізійної дикторки та моделі. Під час поїздки в Італію в 1967 році інтерувалась у П'єра Паоло Пазоліні та Серджо Корбуччі, цей досвід став вирішальним у виборі займатись кіновиробництвом. Починаючи з 1969 року, знімала власні фільми, записувала власні сценарії й продюсувала багато своїх фільмів. Її кіновиробництво складалося з художніх та документальних фільмів, і багато з її фільмів містять сильний автобіографічний компонент.[3] Ранні фільми критично зачіпають теми праці, міграції та становища жінок в Західній Німеччині. Under the Pavement Lies the Strand був центральним фільмом для німецького жіночого та студентського руху, а також для свого прояву, як режисерки і феміністської кінематографіста. Суперечливий для телебачення фільм Shirin’s Wedding зобразив трагічну загибель турецького мігранта в Німеччині й розглядав питання примусового шлюбу. Сандерс-Брамс проявляла особливу симпатію до робіт Генріха фон Клейста: принаймні три її фільми або засновані, або явно посилаються на цього автора. Здобула міжнародне визнання з фільмом Germany, Pale Mother, який зачіпає досвід німецьких жінок під час і після нацистського періоду.[4] Як режисерка руху «Нове німецьке кіно», зосереджувала сценарії на проблемах лівих політичних партій.[5] Останній театральний фільм Geliebte Clara («Кохана Клара») стосувався любовного трикутника між Робертом Шуманом, Кларою Шуман і Йоганнесом Брамсом, що був її далеким родичем. Пізніше зняла свою останню роботу, телевізійний документальний фільм So wie ein Wunder, про музиканта Вернера Хеймана. Фільм показали на німецькому телебаченні у 2012 році. Фільми Сандерс-Брамс належать до числа найвизначніших з нового німецького кіно, були нагороджені багатьма нагородами на фестивалях в усьому світі. 1982 року була членкинею журі на 32-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.[6] Була нагороджена офіцером французького ордена мистецтв і літератури та членством Академії мистецтв в Берліні. Померла в Берліні 27 травня 2014 року від раку у віці 73-х років.[7][8] СпадщинаЗа кордоном високо оціненою кінокритикою таких країн, як США, Франція, Японія та Сполучене Королівство. Однак в Німеччині її роботи розглядали під іншим кутом. Німецькі критики розглядали її фільми, як «важкі» і «заплутані». Незадовго до смерті Гельма Сандерс-Брамс сказала: “Перш ніж я помру, я просто хочу зробити останню спробу врятувати мої фільми від забуття в моїй країні й сказати: принаймні, погляньте на них.”[9] Вибрана фільмографія
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
