Генерал-фельдцейхмейстер

Генерал-фельдцейхмейстер (нім. Generalfeldzeugmeister) — військове звання, титул та чин в Російській імперії 1796—1917 та низці європейських країн. Головний начальник артилерії в російській, прусській (до 1757) і німецькій (19 — поч. 20 ст.) арміях (від нім. Feldzeug — гармата).

У Російській імперії посада заснована в 1699 і присвоєна начальникові Пушкарського наказу царевичеві О. А. Імеретинському; права встановлені Військовим статутом 1716. У 19 — початку 20 століть генерал-фельдцейхмейстер завідував особовим складом артилерії, стройовою підготовкою, навчальною частиною.

З 1798 посаду генерал-фельдцейхмейстера зазвичай обіймав один зі членів імператорського роду та вона мала почесний характер. З 1909 була незаміщеною.

Чин скасований 16 (29) грудня 1917 року декретом Ради Народних Комісарів «Про зрівняння всіх військовослужбовців в правах».

• Генерал-квартирмейстер
• Генерал-фельдмаршал
• Генерал від інфантерії
• Генерал від артилерії
• Інженер-генерал

• Титулы, мундиры и ордена Российской империи [Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• генерал-фельдцейхмейстер [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Генерал-фельдцейхмейстер [Архівовано 10 квітня 2018 у Wayback Machine.]