Генріх Прусський (1862-1929)
Генріх Альберт Вільгельм, принц Прусський (нім. Heinrich Albert Wilhelm Prinz von Preußen; 14 серпня 1862, Потсдам — 20 квітня 1929, Шлезвіг-Гольштейн) — німецький військово-морський діяч, грос-адмірал. Син імператора Німеччини Фрідріха III і Вікторії Саксен-Кобург-Готської, брат німецького імператора Вільгельма II. Учасник Першої світової війни. БіографіяПочаток службиЗ дитинства йому, як другому сину імператора, була уготована військова кар'єра, але Генріх вирішив стати військовим моряком. У 1875—1877 роках він навчався в Кассельській гімназії. У 1877 році він отримав своє перше офіцерське звання і почав службу на флоті. У 1878 і 1880 роках він здійснив навколосвітні подорожі, 1 жовтня 1880 здав офіцерський іспит. У 1884—1886 роках принц відвідував заняття в Морській академії. З 1885 року він служив вахтовим офіцером на фрегаті Stein. З 1886 року — 1-й офіцер на корветі SMS Oldenburg, потім командував ротою 1-ї морської дивізії в Кілі. У 1887 році він був призначений командиром міноносця і одночасно 1-ї міноносної дивізії. З 1888 року принц Генріх командував імператорською яхтою SMY Hohenzollern. З 1889 року — командир крейсера SMS Irene, потім броненосця берегової оборони SMS Beowulf, броненосця SMS Sachsen і ескадреного броненосця SMS Wörth. У 1896 році Генріх представляв брата на коронації російського імператора Миколи II. У 1896 році він командував 2-ю дивізією 1-ї ескадри, а в 1897 році був призначений інспектором 1-й морської інспекції. У листопаді 1897 році принц прийняв командування 2-ю Східноазійською крейсерською ескадрою, з якою діяв у Китаї. У 1899 році був призначений начальником всіх східно-азійських крейсерських сил. З 1903 року Генріх займав пост начальником військово-морської бази «Остзеє». У 1906—1909 роках очолював Флот відкритого моря. 1 жовтня 1909 Генріх Прусський був призначений на вищу флотську посаду — генерал-інспектора ВМФ. Перша світова війнаЗ початком Першої світової війни Принц Генріх призначений на важливу посаду головнокомандувача німецькими ВМС в Балтиці. Не всі хотіли бачити його на цій посаді. Наприклад, проти виступав Георг Олександр фон Мюллер, вважаючи, що Генріх Прусський не має досвіду керівництва великих з'єднань кораблів. 26 серпня крейсери SMS Augsburg і SMS Magdeburg з трьома ескадреними міноносцями зробили спробу атаки на російський дозор, в результаті якої крейсер SMS Magdeburg, що сів на мілину, був підірваний. Невдача змусила Генріха на певний час знизити активність на Балтиці. 23 вересня під командуванням Генріха в районі Виндава зосереджені великі сили флоту (14 лінкорів, крейсери, ескадрені міноносці, тральщики), призначені для висадки десанту на Курляндському узбережжі. Однак після отримання повідомлення про підхід великих сил британського флоту до Данської протоки Генріх 12 вересня отримав наказ негайно повертатися в Кіль. За кампанію 1914—1915 років німецький флот на Балтиці втратив на російських мінах броненосний крейсер Friedrich Carl, 4 тральщика, 3 сторожових крейсера і 14 пароплавів, пошкодження отримали крейсери Augsburg і SMS Gazelle, 3 міноносці і 2 тральщика. До початку кампанії 1915 року флот під командуванням Генріха поповнився прибулими з Північного моря броненосними крейсерами SMS Roon, SMS Prinz Adalbert і SMS Prinz Heinrich, 6 ескадреними міноносцями та ін. Флот поділявся на дивізію охорони узбережжя і розвідувальні сили. Свої основні цілі Генріх бачив насамперед у протидії російському флоту, не даючи йому вести активні дії. 2 липня 1915 року в бою біля Гельголанда німецький мінний загороджувач SMS Albatross був сильно пошкоджений, а крейсер SMS Prinz Adalbert отримав пробоїну і ледь зміг дістатися до бази. 8 березня 1918 року Курляндський ландрат виніс рішення про створення під скіпетром імператора Вільгельм II т. зв. Курляндського герцогства. 15 березня 1918 року проголошено герцогство самостійною державою, а його правителем — принц Генріх. 12 квітня 1918 року в Ризі на об'єднаному засіданні ландратів Естонії, Латвії та Литви проголошено створення Балтійського герцогства на чолі з Генріхом. Після початку революції в Німеччині, Балтійське герцогство розпалося і 11 листопада було проголошено створення незалежної Естонії. 10 серпня 1918 принц був відсторонений від посади генерал-інспектора ВМФ, а після краху монархії в листопаді 1918 року звільнений з армії. Генріх влаштувався Спочатку в Кільському замку, а після революції переїхав з родиною в маєток Геммельмарк, поблизу Екернферде. Як і його батько Фрідріх III, принц Генріх Прусський був завзятим курцем і помер від раку гортані 20 квітня 1929 року. Його поховали в маєтку Геммельмарк в Шлезвіг-Гольштейні. Сім'я З 24 травня 1888 Генріх Прусський був одружений зі своєю двоюрідною сестрою, гесенською принцесою Іреною (11 липня 1866 — 11 листопада 1953), дочкою великого герцога Людвіга IV і Аліси Великобританської. Від цього шлюбу народилося троє синів: Старший Вальдемар і молодший Генріх були гемофіліками, які успадкували хворобу від матері, по жіночій лінії потомства королеви Вікторії. ОсобистістьГенріх володів характером, зовсім протилежним старшому братові, кайзеру Вільгельму II. Вів з сім'єю відкритий і досить скромний спосіб життя, за що користувався популярністю. Також зарекомендував себе талановитим дипломатом, вміючи взяти в переговорах правильний тон. Генріх підтримував дружні стосунки зі своєю двоюрідною сестрою і своячкою Олександрою Федорівною і її чоловіком Миколою II, неодноразово згадується в їхніх щоденниках. У 1896 році представляв брата на коронації Миколи II. Під час свого візиту в США в 1902 році Генріх залишив про себе дуже позитивні враження, йому був привласнений ступінь почесного доктора Гарвардського університету. Неучасть Генріха в політичному житті сприяло тому, що у нього завжди зберігалися рівні стосунки зі старшим братом-кайзером. Як моряк Генріх був прагматиком і дуже практичною людиною. Він отримав одну з перших ліцензій пілота в Німеччині, був в стані зрозуміти практичну цінність тих чи інших технічних інновацій, довгі роки був покровителем яхт-клубу в Кілі і був завзятим яхтсменом. Після 1918 року, у вигнанні принц Генріх продовжив найактивнішу участь у вітрильних регатах і автомобільних гонках. Генріх Прусський був палким автомобілістом, саме він винайшов склоочисник. У 1905 році Генріх запатентував свій винахід «Склоочисники автомобіля, які працюють від двигуна» (патент DRP 204.343). У 1908 році їм заснований «Принц-Генріх-Фарт» — змагання німецьких автомобілістів, попередник Гран-прі Німеччини. Учасникам змагань видавалася срібні пам'ятні медалі із зображенням Генріха Прусського. Генріх Прусський був одним з перших прихильників розвитку підводного флоту і морської авіації. За його ініціативою в Німеччині велися розробки першого німецького авіаносця. Форма кепки (головного убору, в якому любив ходити Генріх Прусський) отримала визнання у яхтсменів і популярна дотепер. І за традицією часто іменується «Кепка Принца Генріха». Титули, чини, звання і почесні призначенняЗ 14 серпня 1862 по 20 квітня 1929 року користувався титулом Його Королівська Високість Принц Генріх Прусський. Звання ВМФ
Почесні звання
Почесний шеф військових підрозділів
НагородиПрусські ордени
Ордени інших Німецьких держав
Ордени іноземних держав
Галерея
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
