Генріх фон Ксиландер (історик)

Генріх фон Ксиландер
Народився	11 березня 1904(1904-03-11)[1]  Агено[1]
Помер	14 жовтня 1941(1941-10-14) (37 років)  Q13653250?, Росія
Країна	Німецький Райх
Діяльність	історик, офіцер
Alma mater	Єнський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Учасник	Друга світова війна
Членство	Corps Borussia Bonnd[2]
Військове звання	оберлейтенант
Рід	Ксиландер

Генріх Зігфрід Йозеф Ернст Ріттер унд Едлер фон Ксиландер (нім. Heinrich Siegfried Joseph Ernst Ritter und Edler von Xylander; 11 березня 1904, Гагенау, Німецька імперія — 14 жовтня 1941, Муравйово, РРФСР) — німецький історик.

Представник знатного баварського роду. Другий син Адольфа фон Ксіландера та її дружини Еллен, уродженої Глагау. Ранні роки провів в Гагенау^[3]. Між 1905 та 1910 роками сім'я переїхала в Лаціг у Померанії. З 1913 року і до здобуття атестату зрілості в 1922 році Генріх відвідував Королівську гуманістичну гімназію в Кесліні.

З 1922 по 1924 він вивчав право в Університеті Грайфсвальда і Боннському університеті, але з 1924 року він звернувся до історії в Єнському університеті. У 1923 році він був прийнятий у корпус «Боруссія-Бонн»^[4].

Він провів свій час в Єні, переважно вивчаючи біографію герцога Крістіана Брауншвейг-Вольфенбюттельського, яка досі залишається найбільш повною науково-критичною роботою, присвяченою життю герцога. У 1925 році він проводив дослідження у Вольфенбюттелі у тодішньому Головному земельному архіві (нині — Державний архів Вольфенбюттеля).

У 1926 році Ксиландер отримав докторський ступінь з філософії від Александера Картельєрі за свою роботу про життя та біографію герцога Крістіана Брауншвейгського. Однак він зміг завершити свою дисертацію лише через рік, представивши лише частковий друк своєї дисертації. У 1929 році він одружився з Євою Борд у Лацігу. Шлюб залишився бездітним. У наступні роки він жив зі своєю дружиною в маєтку своєї матері в Лацігу, допомагаючи їй керувати майном.

Ксиландер, який не був членом НСДАП чи будь-якої її підорганізації, виявився втягнутий у судову суперечку з місцевими членами нацистської партії 1935 року. Суд вважав, що образи, в яких його звинуватили лідер осередку партії та лідер жіночої групи, були спрямовані лише проти окремих осіб, а не проти посад, які вони обіймали, і зрештою засудив Ксиландера до сплати штрафу у розмірі 100 рейхсмарок.

В 1938 році Ксиландер отримав звання лейтенанта резерву. Він був призначений в 5-й кавалерійський полк у Штольпі, а через 2 роки він був підвищений до оберлейтенанта резерву. Загинув у бою під час Німецько-радянської війни.

1. ↑ ^{а б} Deutsche Nationalbibliothek Record #127799702 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
   d:Track:Q896332d:Track:Q108783666
3. ↑ Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser B. Bd. V, Limburg/Lahn 1961, S. 508.
4. ↑ Gustav Gotthilf Winkel: Biographisches Corpsalbum der Borussia zu Bonn 1821–1928. Aschaffenburg 1928, S. 283.

• Erika von Xylander: …aber die Kraniche ziehen noch. Erinnerungen einer pommerschen Gutsfrau, Göttingen 1992.
• Heinrich von Xylander: Herzog Christian der Jüngere von Braunschweig und Lüneburg (1599-1626). Das Leben eines protestantischen Führers aus dem Beginn des Dreißigjährigen Krieges. Vollständige Ausgabe der Originalschrift von 1926. Hrsg. v. Thomas Thalmaier, Willebadessen 2014. ISBN 978-3-7386-0359-0.