Гептнер Володимир Георгійович
Володимир Георгійович Гептнер (рос. Владимир Георгиевич Гептнер; * 22 червня 1901 — † 5 липня 1975) — радянський зоолог, один з найбільших теріологів, професор Московського державного університету (1934), завідувач Відділу ссавців Зоологічного музею МДУ. Наукова діяльністьФахівець у галузі методології та викладання біогеографії. Автор популярного досі підручника «Зоогеографія» (Гептнер, 1936) для біологів. Розвиваючи погляди А. Уоллеса (Wallace, 1876) і В. Метью (Matthew, 1915), виступив з «теорією відтіснених реліктів», згідно з якою диз'юнктивні ареали являють собою релікти колись більш широкого розповсюдження, утворені в результаті вимирання на більшій частині єдиного ареалу і подальшого відтискування на його краю (Гептнер, 1936). Вивчав динаміку сучасних ареалів наземних хребетних в історичний час. Громадська діяльністьУ 1957 р., разом з іншими відомими радянськими вченими (Є. М. Лавренко, С. В. Кириков, О. М. Формозов та ін.) брав участь у розробці плану географічної мережі заповідників СРСР, який був опублікований в 1958 р. в бюлетені «Охорона природи і заповідна справа в СРСР». Попри те, що деякі пропозиції вчених так і не були втілені в життя, ця праця дала великий поштовх у розвитку заповідної справи в СРСР.[1] Основні праці
Примітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia