Герась Соколенко
Гера́сь Соколе́нко (при народженні — Гера́сим Іва́нович Шмиге́льський) (* 3 березня 1920, Михля — † 20 лютого 1945, Маркт Борау) — український поет-романтик. БіографіяНародився 3 березня 1920 року в незаможній сім'ї Олександри Шмигельської (Андріюківни) і Івана Шмигельського в селі Михля Заславського повіту Волинської губернії. Вчився у Михельській початковій школі, згодом Ізяславській вечірній школі. Від 1937 працював здимником в «промлісгоспі» в Михлі. У 1941 спільно з Харитоном Довгалюком і Миколою Болкуном долучається до створення і діяльності ОУН М в Заславі, стає дописувачем місцевої газети «Заславський вісник», органу Заславського товариства «Просвіта». Від зими 1942 працює в газеті «Нова Шепетівщина» у Шепетівці. Публікує свої твори у часописах і газетах, зокрема: «Пробоєм» (Прага), «Наші дні» (Львів), «Дорога» (Краків-Львів), «Волинь» (Рівне), «Костопільські вісті» (Костопіль), «Українка» (Костопіль), «Український Засів» (Харків), «Заславський вісник» (Заслав). В березні 1943 заарештований СД Шепетівської округи за причетність до українського підпілля, запроторений до в'язниці у Шепетівці. По чотирьох місяцях ув'язнення призначений на примусові роботи до Німеччини, утікає, переходить на нелегальне становище. Вдруге заарештований в Заславі і перевезений до Сілезії. Працює «остарбайтером» на глиняній копальні у Шопеніц. Належить до української громади згуртованої довкола редакції часопису «Золотий перстень» у Катовицях. Друкується в «остівських» виданнях «Земля» і «Дозвілля». Під час наступу Червоної армії долучений до складу 749-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 125-ї стрілецької дивізії. За офіційною версією похований у селі Маркт Борау поблизу міста Бреслау, де «помер від ран» 20 лютого 1945 року[1][2]. Згодом у Боруві були проведені ексгумаційні роботи і останки радянських вояків перепоховали на цвинтарі в Олаві. Проте станом на 1982 рік в списках перепохованих Герась Соколенко неідентифікований[3]. Повідомлення про загибель Герася Соколенка пролежало у військовому комісаріаті понад 50 років й так і не було передано рідним. [4] Вшанування пам'ятіІм'ям Герася Соколенка названо вулицю в Ізяславі[5], Краєзнавча розвідка до 100 річчя поета земляка «Герась Соколенко: поет невідомої долі» до 105-ти річчя Літературна мандрівка «Горю вогнем і не згораю. Цілую молодість свою…», до 105-ти річчя від дня народження українського поета-романтика. Твори
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герась Соколенко
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
