Герб Кам'янця-Подільського

	Великий герб міста
Версії
	Середній герб міста
	Герб міста в картуші Українського Геральдичного Товариства
Деталі
Носій	Кам'янець-Подільський
Затверджений	18 грудня 2012

Герб Кам'янця́-Поді́льського — герб міста Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Затверджений 18 грудня 2012 року рішенням 36 сесії міської ради № 2. Автор - Валентин Бойчук.

Опис

У лазуровому щиті золоте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, супроводжуване вгорі золотим хрестом. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою мурованою короною, на який сидить сокіл; над соколом – князівска корона. Щитотримачі: Святий Юрій та Святий Миколай, що стоять на мурованому підніжжі. Герб облямований вінком із зеленого дубового листя з жолудями та золотими квітами. На лазуровій стрічці девіз: "ПІД СОНЦЕМ БОГОМ СТВОРЕНЕ".^[1]

Критика

Офційно затверджений герб повністю перебуває в російській геральдичній традиції (французький щит замість рекомендованого іспанського для українських гербів, неукраїнський картуш і корона з геральдичної системи Російської Федерації, яка була затверджена Геральдічєскім совєтом 24 березня 2005 року.^[2])
Усміхнене сонце є гербом Поділля, тоді як історичним гербом міста виступає Святий Юрій (Погоня Руська)^[3]
Поточний герб повторює герб Подільської губернії, де до герба Поділля росіянами було додано хрест (ніде не приводиться пояснення його значення). Причому хрест ставиться вище за символ Поділля.
Девіз "ПІД СОНЦЕМ БОГОМ СТВОРЕНЕ" замінює собою варіант «Сонце світить кожному» («Sol omnis lucet»/«Sol omnis») і фактично легалізує хрест, який до герба додали росіяни.
Зображення Святого Миколая на гербі є ймовірною помилкою, його мабуть переплутали зі Святим Петром, який дійсно має відношення до геральдики міста^[4]

Історія

Юрій Змієборець

З часів руських князів (12 ст) і до 22.01.1796 за герб міста слугувало зображення Святого Юрія, що пробиває списом змія.

За Бартоломієм Папроцьким (1578 p.): Кам'янець носив старовинний герб князів руських — Святого Юрія. Герб походить від руських князів і назва його «Погоня Руська». Від цього герба походить литовський герб «Погоня литовська». Цим гербом користувалися брати Коріатовичі.

Згідно із «Житіями святих», Георгій (Юрій) перемагає змія — словом і хрестом. Проте «в Греції і в слов'янських народів склалося інше трактування цієї легенди, згідно якої він перемагає дракона насамперед силою зброї (ось звідки зображуваний на іконах поєдинок). Звідси ж йде і традиція вважати св. Георгія покровителем воїнів». Тож, як Георгій Змієборець є у християнстві символом безкомпромісної боротьби з сатанинською силою у вигляді змія, так і Кам'янець довгий час виконував ту ж роль. Недаремно у XV–XVIII ст. його називали «антемурале християнум» (тобто, оплотом християнства), оскільки місто активно протидіяло розвою мусульманської (басурманської, читай — сатанинської експансії.

Такий герб Кам'янець уживав аж до кінця XVIII століття. Проте після входження Кам'янця до складу Російської імперії (1793 рік), герб переглянули. І не випадково. Відомо, що зображення Георгія Переможця було центральним у російському гербі, де на грудях двоголового орла змальовували щит з відомим сюжетом. Георгій Переможець був покровителем Москви та князівства Московського, а, отже, більше нікому не був повинен покровительствувати. Чому так вийшло, що і у Москви, і у Кам'янця були ідентичні герби, — сказати важко. Скоріше за все, тут зіграв свою роль випадок.

Згадуючи про спустошливий набіг литовців на ханський улус, який можна асоціювати з Поділлям, Фелікс Шабульдо в монографії «Юго-Западная Русь в составе Великого княжества Литовского» (Київ, 1987 рік) відзначає реакцію на цю подію московських послів у Золотій Орді:

	Особое выделение послами в Орде того обстоятельства, что опустошенная, литовскими князьями территория являлась не только ханским улусом, но и отчиной великих князей московских, говорят о том, что подольские события 1346–1347 гг. восприняли в Москве именно таких образом
— З монографії Юго-Западная Русь в составе Великого княжества Литовского» (Київ, 1987 рік)

Період трьох гербів

Коли незабаром після здобуття Кам’янця-Подільського військами Османської імперії (1672 р.) кам’янецький гравер, громадянин міста, Кипріян Томашевич вигравіював вид міста і фортеці за станом на початкові роки турецької влади, то у лівому горішньому кутку гравюри помістив на картуші зображення герба Подільського воєводства в оточенні зображень печаток трьох кам’янецьких юрисдикцій: магдебурзької, руської та вірменської – це за назвами права, яке застосовувалося в трьох частинах міста… Геральдичний картуш К.Томашевича відображав панівний для XVII ст. погляд на Кам’янець як на триєдине місто трьох націй з формально повноцінною і рівноправною емблематикою. Це справді відбилося в одночасному – для певного періоду в історії міста – існуванні тут трьох гербів. Ситуація унікальна для України кінця середньовіччя і початку новожитних часів

Імперські часи

У гербі Поділля за Російської імперії над сонцем було додано хрестик, а колір щита зі срібного змінено на блакитний.^[5]

Герб російського періоду затверджено 22 січня (2 лютого за новим стилем) 1796 року: в лазуровому полі — золоте сяюче сонце з 16 променями, над ним — хрест. Для означення приєднання краю до імперії розміщено на державному російському гербі - двоголовому орлі, а 1856 став окремим гербом губернії із відповідною системою прикрас.

Радянський версія герба

3(15) лютого 1859 року Борис Кене розробив проект нового герба міста, але його не було затверджено.

У вересні 1966 року міськвиконком оголосив конкурс на створення герба-емблеми міста. 18 лютого 1967 року відбулося засідання журі конкурсу, яке першої і другої премій не присудило й продовжило конкурс до 30 квітня 1967 року. Ескіз герба (художник Дмитро Брик) журі конкурсу схвалило 14 серпня 1967 року, а міськвиконком затвердив 5 вересня 1967 року.

У верхній частині щита радянського герба міста було розміщено червоно-блакитний прапор УРСР із золотими серпом і молотом та золотою зіркою. У центрі щита на темно-синьому тлі золоте усміхнене сонце в шістнадцяти променях — давня емблема Поділля. Нижче — золоте зображення Старої фортеці — пам'ятки архітектури 12—18 століть і символу давньої історії міста. У нижній частині щита зображення розгорнутої книги — символ освіти, що репрезентує місто як культурно-освітній центр, та частина шестерні, що характеризує місто як промислове. Всі зображення та облямівка — золотистого кольору.

Герб 1995 року

Герб Кам'янця-Подільського (авторства — Олександр Горбань) затвердила міська рада 21 вересня 1995 року: у лазуровому полі — золоте усміхнене сонце з 16 променями.

В синьому полі золоте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями. Цей герб міста — це історичний земельний герб Поділля.

Сяюче сонце з шістнадцятьма променями — нагадує про часи, коли народи світу, в тому числі і наші предки, вшановували небо та небесні світила символічними зображеннями на скелях, стінах печер, на різних предметах. Сонце, як і інші світила, було символом родючості.

Проєкт Великого герба авторства Напиткіна

Див. також

Література

Гречило А. Символи Кам’янця-Подільського // Zeszyty Kaliskiego Towarzystwa Przyjaciół Nauk. – Kalisz, 2014. – Nr 14: Z zagadnień heraldyki i nauk pokrewnych. – S. 80–94.
Створюється герб-емблема Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. — 1967. — 21 лютого. — С. 1.
Новий герб міста Кам'янця-Подільського // Прапор Жовтня. — 1967. — 15 вересня. — С. 1.
Просянинй Т. Герб міста: Читач радить, пропонує // Прапор Жовтня. — 1971. — 8 січня. — С. 3.
Фірштейн Ц. Герби Поділля // Прапор Жовтня. — 1984. — 17 березня. — С. 4.
Савчук Ю. К. Герб Кам'янця-Подільського як джерело вивчення соціальної, економічної та політичної історії міста // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля: Науковий збірник. — Кам'янець-Подільський, 1992. — С. 225—227.
Фенцур Василь. Герб нашого міста // Кам'янець-Подільський вісник. — 1995. — 1 жовтня. — С. 1.
Осетрова Галина. Герб Кам'янця // Кам'янець-Подільський вісник. — 1995. — 11 листопада. — С. 4.
Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль, 2005. — С. 19—20.