Гервасій Якубович

Гервасій Якубович
Народився	XVII століття
Громадянство	Гетьманщина
Національність	українець
Діяльність	священнослужитель
Відомий завдяки	близький приятель Григорія Сковороди, запросив його на викладацьку роботу до Харківського колегіуму
Титул	архімандрит
Конфесія	православ'я
Рід	Якубовичі

Гервасій Якубович — білгородський архімандрит, близький друг Григорія Сковороди^[1].

Писар консисторії, ієромонах. Заприятелював із Григорієм Сковородою, коли той часто бував на Східній Слобожанщині ^[2], запросив його на викладацьку роботу до Харківського колегіуму^[1].

18 червня 1755 року призначений заступником єпископа (намісником єпископської кафедри) єпископом Йоанном Козловичем. Після смерті останнього і призначення єпископом Гервасія Лінцевського, отримує запрошення єпископа Білгородського Йоасафа Миткевича стати архімандритом одного з монастирів та консисторським суддею, після чого переїжджає з Переяслава до Білгорода.

Григорій Сковорода з цього приводу присвячує йому «Пісню 25-ту ^[3][1]. Надсилаючи вірш, із листом від 22 серпня 1758 року Григорій Сковорода додає: «...на ознаку нашої синівської любові й пошани до тебе прийми від нас пісню відхідну... Правда, наша пісня майже зовсім селянська і проста, написана простонародною мовою, але я сміливо заявляю, що при всій своїй простонародності вона щира і безпосередня». Пише також: «Ми зараз сумуємо за тобою, втішаємо себе цією пісенькою, співаючи її під звуки кіфари або ліри.» ^[3][4].

Сама Пісня 25-та містить рядки:

На відхід отцю Гервасію Якубовичу, який відходить із Переяслава в Білгород на архімандричий та судейський чин у 1758 році. Із цього зерна: «Господь збереже вхід твій та вихід твій, не дасть у сум'яття ноги твоєї»[1].