Герман Рехлінг

Герман Рехлінг
Народився	12 листопада 1872(1872-11-12)[1][2][3]  Фельклінген, Саарбрюкен[d][1]
Помер	24 серпня 1955(1955-08-24)[1][2][3] (82 роки)  Мангайм, ФРН[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	промисловець
Галузь	промисловість[4]
Alma mater	Ludwigsgymnasium Saarbrückend
Знання мов	німецька[4]
Членство	Асоціація німецьких інженерівd
Військове звання	Ротмістр
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько	Karl Röchlingd
У шлюбі з	Dorothea Röchlingd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Герман Рехлінг (нім. Hermann Röchling; 21 листопада 1872, Фельклінген — 24 серпня 1955, Мангайм) — німецький підприємець. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Син підприємця Карла Рехлінга. В 1898 році батько передав Герману компанію Völklinger Hütte. Учасник Першої світової війни, ротмістр 7-го драгунського полку. В 1915 році призначений керівником металургійного заводу, який виготовляв особливу сталь для сталевих шоломів. В 1919 році заарештований французькою владою і звинувачений у воєнних злочинах, проте був звільнений за умови передачі 60% акцій Völklinger Hütte французькому уряду. Згодом став одним із провідних німецьких промисловців: голова контрольної ради і власник фірми «Залізні і сталеливарні заводи» (Eisen- und Stallwerke GnbH, Фельклінген), головний співвласник концерну Gebrider Rochling Eisenhandelsgesellschaft (Людвігсгафен), голова контрольних рад фірм «Об'єднане будівельне товариство 1904» (Allgemeinenen Baugenossenschaft 1904), Hallische Salzwerke und Chemische Fabrik Kalbe і «Металургійні заводи братів Рехлінг» (Stahlwerke Rochling-Bruders AG). Також Рехлінг був військово-економічним радником імперського уряду. Після Французької кампанії був призначений уповноваженим з металургійних заводів Мозеля і Мерт-е-Мозеля, а також уповноваженим з озброєння, а представники його концерну також зайняли посади уповноважених з сталеливарної промисловості в інших окупованих країнах. Крім того, Рехлінг був головою Імперської сталеливарної асоціації і входив до складу ради Імперського банку. Після війни заарештований американськими військами і переданий французькій владі, яка засудила Рехлінга до 10 років ув'язнення з позбавленням громадянських прав і конфіскацією всього майна. В серпні 1951 року достроково звільнений за станом здоров'я, але із забороною відвідувати Саар. Через 4 роки помер від наслідків ув'язнення.

Рехлінг користувався любов'ю робітників за турботу про здоров'я і добробут їхніх сімей, зокрема безкоштовну шкільну освіту для дітей робітників і медичне обслуговування. Рехлінг за свій рахунок відкрив госпіталь для робітників металургійних заводів.^[5]

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
• Галліполійська зірка (Османська імперія)
• Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
• Орден Святого Михайла (Баварія), почесний хрест 3-го класу
• Почесний доктор філософії (1922)
• Медаль Рудольфа Дізеля
• Пам'ятна медаль Грасгофа (1934)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Лідер воєнної економіки
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орлиний щит Німецької імперії (12 листопада 1942)
• Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1944)^[6]
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (17 грудня 1944)^[6]
• Кільце Вернера фон Сіменса (1952)

• Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934