Герман (Осецький)

Герман
Герман
Народився	19 лютого 1828 ; Любимський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер	18 (30) грудня 1895 (67 років) ; Олександро-Невська лавра, Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Діяльність	православний священник
Alma mater	Ярославська духовна семінарія
Науковий ступінь	магістр богослов'яd
Заклад	Санкт-Петербурзька духовна семінарія
Посада	єпископ
Конфесія	православ'я
	; ; ;

Єпископ Герман (у миру Олександр Косьмич Осецький; 19 лютого 1828, село Богородське, Любимський повіт, Ярославська губернія — 18 (30) грудня 1895, Олександро-Невська лавра) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Сумський, вікарій Харківської єпархії в Слобідській Україні. Духовний письменник.

Біографія

Народився 19 лютого 1828 року. Син священика Ярославської єпархії, с. Богородського. 1847 закінчив Ярославську духовну семінарію.

10 вересня 1849 році пострижений у чернецтво.

У 1851 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. З 1852 року — магістр за твір: «Преподобний Іоанн Лествичник і його Лествиця».

24 липня 1851 року по закінченні академії висвячений на ієромонаха і призначений професором і помічником ректора з богословських наук в Санкт-Петербурзьку духовну семінарію.

28 жовтня 1853 року переміщений на посаду інспектора Новгородській семінарії.

21 листопада 1857 року возведений у сан архімандрита і призначений ректором Кавказької духовної семінарії.

З 22 серпня 1859 року — ректор духовної семінарії.

З 7 серпня 1863 року — намісник Олександро-Невської Лаври.

З 3 березня 1866 року — настоятель Юр'єва Новгородського монастиря.

8 січня 1867 року — висвячений на єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії.

З 24 червня 1872 року — єпископ Кавказький і Єкатеринодарський.

За час свого керування Кавказької єпархією, він багато корисного зробив для духовенства, вищих навчальних закладів, бідних вчителів і вчительок і для місіонерів.

16 лютого 1886 року звільнений на спокій з призначенням бути головою училищної ради та настоятелем Московського Донського монастиря.

З 1893 року — почесний член Санкт-Петербурзької духовної академії.

13 червня 1894 року нагороджений діамантовим хрестом для носіння на клобуку.

Помер 18 грудня 1895 року і похований в Олександро-Невській Лаврі.

У 1932—1933 році при ліквідації Исидоровской церкви Олександро-Невської Лаври були перенесені на Нікольське кладовищі три труни з останками трьох архієреїв (Германа Осецкого, Гермогена Добронравина і невідомого) і поховані біля стіни кладовища. Останки перших архієреїв, за розповідями віруючих, виявилися нетлінними.

Твори

«Преп. Іоанн Лествичник і його Лествиця поступового морального удосконалення». Магістерська дисертація, СПб., 1854, с. 177.
«Пізнання істини». «Дух. бесіда», 1863.
«Св. Апостол Юда і його власне послання». «Дух. бесіда», 1863.
«Житейські турботи». «Дух. бесіда», 1863.
«Преп. Харитина, княгиня Ліговська». «Дух. бесіда», 1866.
«Св. Феоктист, архієпископ Новгородський». «Дух. бесіда», 1866.
Лист Михайлу Миколайовичу. «Київ. ЄВ», 1877, № 8.
Привітання, сказане митр. Ісидору в день його ювілею в 1875 р. «Христової. Читання казок.» 1875, липень-грудень, с. 511—512.