Герульф Старший

Герульф Старший
Народився	9 століття
Помер	не раніше 865
Діяльність	правитель
Титул	маркграф
Рід	Герульфінги
Діти	Герульф (граф Західної Фризії), Ґергарт (граф Західної Фризії), Гюнтер (архієпископ Кельна) і Waldrada of Lotharingiad

Герульф Старший (нім. Gerulf, нід. Gerolf; д/н — 839 або 853/856) — граф Західної Фризії (Вестерго) в 810—834 роках. Відомий також як Герульф I. Засновник династії Герульфінгів.

Походив з династії фризьких королів. Дідом вважається Альфбад (Абба), один з фризьких графів на службі Франкської держави. Його батько ймовірно був Дірк, граф Рюстрінгену, який загинув 793 року. Разом з тим в родинних володіннях правив його стрийко Нордалах. Лише після його смерті 810 року Герульф зумів стати графом Західної Фризії.

Основні відомості про Герульфа викладаються у хартії імператора Людовика I, за якою на початку 830-х років Герульф Старший повстав проти імператора, невдоволений територіальними поступками за його рахунок на користь данського конунга Гаральда II. Граф зазнав поразки, а його володіння — між річкою Везер і дельтою Рейну і Маасу — було конфісковано. Відповідно до хартії 839 року Герульф отримав від імператора свої землі назад. Напевне імператор сподівався отримати союзників у боротьбі з синами, що тоді була в розпалі.

У 833 році Герульф підтримав Лотаря I у боротьбі з братами. Після поразки у 834 році Герульфа було повалено, а новим графом поставлений його син Ґергарт. Доля Герульфа невідома: можливо він загинув 839 року або став ченцем Корвейського абатства й загинув у 853 чи 856 році під час нападу данів.

Дружина — донька Вали, абата Корвейського монастиря

Діти:

• Ґергарт (д/н— 855/859), граф Західної Фризії
• Гюнтер (д/н—873), архієпископ Кельна (850—863)
• Гільдуїн (д/н—після 866), єпископ Камбре^[1]
• Вальдрада (д/н —після 869)
• Тітгауд (д/н—868), архієпископ Тріра
• донька
• можливо Герульф (бл. 850—895/896)

• Jaekel, Hugo (1895). Die Grafen von Mittelfriesland aus dem Geschlechte König Ratbods [The Counts of Friesland of the Line of King Radboud] (in German). Gotha. pp. 34–39.
• Nieuweinhuijsen K. De afstamming van de Hollandse graven // De Nederlandsche Leeuw. — 2009. — Т. 126, № 2. — P. 29—39.