Гладенко Іван Микитович

Гладенко Іван Микитович
Гладенко Іван Микитович
Народився	20 травня 1915; Аннівка
Помер	27 вересня 1991 (76 років)
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	Російська імперія → СРСР
Діяльність	педагог
Alma mater	Харківська державна зооветеринарна академія
Галузь	ветеринарна медицина
Заклад	Український НДІ експериментальної ветеринарії
Посада	ректор НДІ 1957—1985
Вчене звання	доктор ветеринарних наук
Науковий ступінь	академік ВАСГНІЛ
Відомий завдяки:	дослідження впливу токсичних речовин на тварин
Нагороди

Іва́н Мики́тович Гладе́нко (* 20 вересня 1915 Аннівка, тепер Ганнівка-Вирівська Білопільського району — † 1991) — український лікар-ветеринар радянських часів, доктор ветеринарних наук, 1966 — нагороджений орденом «Знак Пошани», 1968 — професор, 1973 — заслужений діяч науки УРСР, 1975 — академік ВАСГНІЛ, нагороджений медалями.

Життєпис

1938 року закінчив Харківський ветеринарний інститут. 1941 року закінчив аспірантуру в Українському НДІ експериментальної ветеринарії. В 1941—1942 роках — ветеринарний лікар Галля-Аральського району Узбецької РСР, в 1942—1943 роках — виконувач обов'язків старшого наукового співробітника Всесоюзного інституту експериментальної ветеринарії, там залишився працювати.

В 1944—1945 — старший науковий співробітник, по тому — завідувач лабораторії, в 1945—1957 — завідувач відділу фармакології та токсикології.

З 1957 року по 1985 — директор Українського НДІ експериментальної ветеринарії, одночасно в 1964—1985 роках — завідувач лабораторії фармакології й токсикології цього інституту.

Його наукові праці присвячені питанням ветеринарної фармакології й токсикології, паразитарних та інфекційних захворювань, профілактики отруєнь тварин.

Розробив методи:

токсикологічної оцінки отрутохімікатів,
методи визначення гранично допустимих кількостей отрутохімікатів в продуктах тваринництва та кормах,
досліджував вплив отрутохімікатів на організм тварин,
зробив рекомендації та регламентування застосування пестицидів в рослинництві та тваринництві,
запропонував нові методи боротьби з варроатозом бджіл,
обґрунтував можливість застосування лікувальних аерозолів при хворобах тварин.

Загалом опубліковано близько 150 його наукових праць, зокрема:

1956 — «Профілактика отруєнь сільськогосподарських тварин», Київ, «Держсільгоспвидав», у співавторстві з В. О. Фортушним,
1975 — «Записна книжка ветеринарного працівника», Київ, «Урожай», у співавторстві з П. М. Діренком,
1979 — «Методичні рекомендації по профілактиці порушень обміну речовин у великої рогатої худоби при відгодовуванні буряковим жомом», УкрНДІ експериментальної ветеринарії, Харків, у співавторстві з А. А. Бугачевим.