Глем-метал

Глем-метал (також відомий як пудель-метал (англ. Hair metal)^[2] і поп-метал^[3]) — піджанр хард-року^[2] та хеві-металу. Він поєднує в собі елементи панк-року, а також складні хуки та гітарні рифи, запозичивши в той же час естетику глем-року 1970-х.

Глем-метал виник наприкінці 1970-х — початку 1980-х років в США. Особливо сильний розвиток він отримав в Лос-Анджелесі на музичній сцені Sunset Strip під впливом таких гуртів, як Kix, Night Ranger, Motley Crue та Quiet Riot. Глем був популярний в 80-х і початку 1990-х років в результаті діяльності багатьох гуртів, включаючи Poison, Cinderella та Bon Jovi. Жанр стрімко втратив свою популярність у 1980-х. Востаннє належав до мейнстриму на початку 1990-х.

З точки зору музики глем-метал використовує традиційні пісні у жанрах хард-рок та хеві-метал, в яких також поєднувалися елементи панк-року^[4], складні хуки та гітарні рифи^[3][5]. Як і в багатьох метал-піснях 80-х років, в них часто фігурували шред-соло^[6]. Для глем-металу характерно також широке використання гармоній, зокрема в метал-баладах, повільних емоційних піснях, якими зазвичай завершується альбом або концерт^[7]. У глем-металі було багато комерційно успішних синглів, завдяки яким новий жанр відкрився для широкої публіки, що не хотіла знову приймати традиційний хеві-метал^[8]. Лірика пісень глем-металу часто мала справу з любов'ю та хтивістю, успадкованої від блюзу, а також з піснями, що часто зачіпають особистість жінки^[8].

Естетично глем-метал в значній мірі спирається на глем-рок 1970-х років^[9], запозичивши від цього жанру дуже довге волосся музикантів, використання макіяжу, яскраві одяги та аксесуари (переважно бавовняні та шкіряні джинси, спандекс та пов'язки)^[10]. Візуальні аспекти глем-металу привернули увагу музичних телевізійних програм, зокрема MTV, поява якого збіглася з підйомом жанру^[11]. Глем-метал виконавці стали сумно відомими через свою розпусне життя в нічних вечірках, які широко висвітлювалися в бульварній пресі^[12].

Соціолог Діна Вайнштейн вказувала на велику кількість термінів, які використовуються для опису комерційних форм важкого металу, які вона об'єднала словом лайт-метал — так звані «пудель-гурти» чи «поп-метал»^[13]. У 2000-х означення поп-металу набули також, відмінні за виконавчим стилем, гурти котрі не підіймають жодних соціально-антагонічних та інших, характерних класикам металу, тем обмежуючись попсовими текстами.

Музичний журналіст Стівен Девіс стверджує, що вплив стилю можна простежити у творчості таких гуртів, як Aerosmith, Kiss, Boston, Cheap Trick та New York Dolls^[14]. Особливо великий вплив на жанр надали гурт Kiss, а також шок-рок виконавці, такі як Еліс Купер^[15]. Остаточно зовнішній вигляд виконавців хейр-метала був фактично оформлений фінським гуртом Hanoi Rocks^[16].

Гурт Van Halen розцінювався критиками як найвпливовіший на жанр, з'явившись з музичної сцени Лос-Анджелеса на Сансет Стріп в 1978 році, завдяки гітарним навичкам Едді Ван Галена^[4]. Він популяризував техніку гри дворучного легато під назвою теппінг, наочно показавши її в пісні «Eruption» з альбому Van Halen^[4]. Це звучання гітари та витівки співака Девіда Лі Рота на сцені, ймовірно, зробили вельми сильний вплив на глем-метал, хоча гурт ніколи не брав в повній мірі своє звучання, як естетику глему^[17].

Часто відноситься до нової хвилі британського хеві-метала, гурт Def Leppard в 1981 році випустили свій другий альбом High 'N' Dry, який являв собою суміш глем-року з хеві-металом, визначивши тим самим звучання протягом всього десятиліття^[18]. Наступний альбом гурту Pyromania, проданий у кількості 10 мільйонів копій і став «діамантовим» згідно з Американською асоціацією звукозаписних компаній, досяг другого місця в Billboard 200, а сингли «Foolin», «Photograph» і «Rock of Ages» сприяли появі на MTV^[19][20][21]. Йому широко наслідували багато гуртів каліфорнійської сцени^[5].

На початку 80-х років ряд гуртів з усієї території США почав рухатися до того, що стало б називатися глем-металом. Серед них був і гурт Kix з Західного Меріленда, який випустила свій однойменний дебютний альбом у 1981 році^[22]. З Сан-Франциско перший альбом гурту Night Ranger Dawn Patrol потрапив в американський Топ 40, однак їх справжнім проривом стала платівка 1983 року під назвою Midnight Madness, до якої увійшов сингл «Sister Christian»^[23]. Нью-йоркський гурт Twisted Sister, який спочатку утворився як глем-рок гурт в 1972 році, випустив в 1982 році свій перший альбом під назвою Under the Blade^[24].

Найактивнішою глем-метал сцена була в клубах на Сансет Стріп, серед яких були The Trip, Whisky a Go Go та Starwood^[4]. Ці клуби почали уникати бронювання виступів панк-рок гуртів через страх насильства, і зосередилися на метал-гуртах, зазвичай на основі пропозиції «платити, щоб грати», створюючи яскраву сцену для хард-року^[25][26]. Один з перших гуртів, що вийшли з цієї сцени, сталв Mötley Crüe, який випустив 2 альбоми: Too Fast for Love (1981) і Shout at the Devil (1983)^[27]. Дебютний альбом американського колективу Quiet Riot під назвою Metal Health (1983) став першою глем-метал платівкою, яка досягла першої позиції в чартах Billboard та допомогла відкрити двері успіху подальшим групам^[28]. Збільшення числа лос-анджелеських гуртів сприяло випуску інших дебютних альбомів в 1984 році, в тому числі Out of the Cellar колективу Ratt^[29] та однойменної платівки W.A.S.P.^[30]. В цей же час гурт Black 'n Blue, сформований в Портленді, випускає свій однойменний дебютний альбом^[31], а нью-йоркський гурт White Lion в 1985 році — пластинку Fight to Survive^[32]. Всі ці гурти відіграли важливу роль у формуванні загального іміджу та звучання глем-металу^[33].

До середини 80-х років почався великий успіх глем-металу в мейнстрімі. Лос-Анджелес продовжив стимулювати найважливішу глем-метал сцену навколо вулиці Сансет Стріп, такими гуртами, як London. London спочатку був утворений як глем-рок гурт в 70-х роках^[34], однак свій дебютний альбом Non Stop Rock випустив лише в 1985 році^[34]. Гурт примітний тим, що через його ряди пройшли майбутні учасники Mötley Crüe, Cinderella та Guns N' Roses^[34]. Пенсільванія також не відставала від Лос-Анджелеса, випустивши такі успішні гурти, як Poison з Гаррісбурга^[35] та Cinderella з Філадельфії^[36]. Ці групи в 1986 році випустили 2 мультиплатинові альбоми: Look What the Cat Dragged In та Night Songs, відповідно^[35][36]. Гурт Stryper, утворений в 1983 році в окрузі Орандж, здійснив свій прорив в мейнстрім 1986 року завдяки платиновому альбому під назвою To Hell with the Devil, а також вніс християнську лірику пісень в хард-рок та глем-метал виконання^[37]. У 1986 році гурт Van Halen разом з новим вокалістом Семмі Хагар випустив альбом 5150, який досяг першої позиції в США за три тижні, і було продано більше шести мільйонів копій^[17]. Альбом The Final Countdown шведського гурту Europe, який став неофіційним гімном глем-металу, потрапив в Топ 10 багатьох держав, у тому числі і США, а заголовний сингл досяг першої позиції в чартах 26 країн^[38].

Найбільш комерційно значущим релізом ери глем-металу став альбом Slippery When Wet гурту Bon Jovi з Нью-Джерсі, який являв собою суміш хард-року та поп-музики і провів в загальній складності майже вісім тижнів на вершині чарту Billboard 200^[39]. Було продано понад 12 мільйонів копій цього альбому^[39]. Ця платівка стала першим хард-рок альбомом, який породив три сингли, два з яких досягли номер один^[39]. Альбом ознаменував собою розширення аудиторії глем-металу, залучаючи як жінок, так і чоловіків, ознаменувавши прорив на MTV і комерційний успіх серед інших груп наприкінці десятиліття^[40]. У середині-кінці 80-х років глем-метал гурти мали сильну ротацію на каналах, особливо в щоденних новинах MTV, а деякі колективи з'являлися на таких передачах, як Headbanger's Ball, яка стала однією з найпопулярніших програм з кількістю переглядів більш 1,3 мільйони на тиждень^[41][42]. Гурти також отримали сильну ротацію на радіостанціях, таких як KNAC в Лос-Анджелесі^[43]. У другій половині десятиліття, незважаючи на переважно негативні критичні рецензії та перестороги деяких відділів музичної індустрії^[44], глем-метал став найнадійнішою формою комерційної поп-музики США^[45].

Гурт Mötley Crüe в 1987 році з альбомом Girls, Girls, Girls продовжив свій успіх^[27], а Def Leppard з платівкою Hysteria досяг свого комерційного піку, останнім створивши хард-рок запис з 7 хіт-синглів^[19]. В 1987 році гурт Faster Pussycat випускає свій однойменний дебютний альбом, проте найбільшого успіху досяг колектив Guns N' Roses, спочатку сформувався в результаті з'єднання L.A. Guns та Hollywood Rose, який випустив бестселер під назвою Appetite for Destruction^[46]. Альбом з більш сильним та жорстким звуком, ніж у більшості глем-метал платівок, породив три успішних хіт-сингла, включаючи пісню «Sweet Child o' Mine», який досяг першої позиції^[46]. Перевага стилю було таким, що каліфорнійська хардкор гурт TSOL в цей період рушив в бік глем-металу^[47][48].

В останні роки десятиліття найпомітніші успіхи були у альбомів New Jersey^[49], OU812^[17] та Open Up and Say... Ahh!, останній з яких породив хіт-сингл «Every Rose Has Its Thorn», і було продано вісім мільйонів копій у всьому світі^[35][50]. Гурти Britny Fox з Філадельфії^[51] та Winger з Нью-Йорка^[52] випустили свій однойменний дебютний альбоми в 1988 році. 1989 року Mötley Crüe випустила свій найбільш комерційно успішний альбом, мультиплатиновий номер один під назвою Dr. Feelgood^[27]. У тому ж році однойменний дебютні альбоми були випущені групами Danger Danger з Нью-Йорка^[53] та Dangerous Toys^[en] з Остіна, для яких був характерний сатерн-рок^[54]. Свої дебютні альбоми, Dirty Rotten Filthy Stinking Rich та Skid Row, відповідно, 1989 року також випустили групи Warrant^[55] та Skid Row^[56], останній з яких досяг шостій позиції в чарті Billboard 200^[56]. Ці колективи стали одними з останніх великих груп, які з'явилися в еру глем-металу^[56]. Глем-метал увійшов в 90-х роках як один з комерційно найуспішніших жанрів поп-музики. В 1990 році дебютні альбоми Stick It to Ya^[57] та FireHouse гуртів Slaughter з Лас-Вегаса та FireHouse з Північної Кароліни, відповідно, досягли 18 і 21 місць в Billboard 100^[58]. Вони, ймовірно, є піком комерційного досягнення глем-металу. Альбоми Guns N' Roses Use Your Illusion I, Use Your Illusion II^[46] та Van Halen — For Unlawful Carnal Knowledge^[17] лише закріпили 1991 року популярність глем-металу^[17]. 1992 року Def Leppard, слідом за альбомами Hysteria та Adrenalize, які стали мультиплатиновим, створила чотири хіт-сингли, що займали перше місце в американських чартах протягом п'яти тижнів, а їх єдиний хард-рок альбом протягом року досяг тієї ж позиції, що і пісні^[59].

Фільм 1988 року під назвою «Занепад Західної Цивілізації Частина II: Роки метала» охопив тему лос-анджелеської глем-метал сцени успішних та початкових гуртів. Цей фільм підкреслив надлишки глем-металу, особливо сцену, в якій гітарист гурту W.A.S.P. Кріс Холмс дав інтерв'ю, випиваючи горілку на надувному матраці в басейні в присутності матері^[60][61]. Результатом всього побаченого стала негативна реакція на музичний жанр^[60][61]. На початку 90-х популярність глем-металу різко впала після майже десятирічного успіху. Деякі музичні критики та музиканти почали висміювати виконавців глем-металу, називаючи їх «волохатими фермерами»^[62][63], натякаючи на незабаром поширився термін хейр-метал. Іншою причиною зниження популярності стилю могло бути зміна позицій павер-балад. Використання цих балад, особливо як хард-рокового гімну, вважалося первісною формулою успіху, проте наприкінці 80-х та на початку 1990-х років аудиторія втратила до них будь-який інтерес^[64][65].

Ще одним важливим фактором спаду став підйом гранджу з Сієтла завдяки таким гуртам, як Alice in Chains, Pearl Jam і Soundgarden. Це стало особливо очевидним 1991 року після успіху альбому Nevermind гурту Nirvana, в якому поєднувалися елементи хардкор-панку, «брудного» звучання хеві-металу, використавши дисторшн, фузз та фідбек, а також похмура лірика пісень, показавши естетику та повну протилежність глем-металу з його пишнотою та виконанням^[2][66]. Багато великих лейблів були збентежені несподіваним успіхом гранджу та почали набирати персонал на користь молодих виконавців, які були більш обізнаними в музичному плані^[67]. Як наслідок, MTV переключив свою увагу на новий стиль, внаслідок ефір глем-метал гуртів був відведений на нічний час доби, і наприкінці 1994 року програма Headbanger's Ball припинила своє мовлення^[67], в той час як станція KNAC перейшла на іспаномовне радіомовлення^[43]. Враховуючи брак повноцінної присутності на радіо, глем-метал гурти не досягали своєї аудиторії. Інші альтернативні рок-гурти, такі як Red Hot Chili Peppers і Jane's Addiction також сприяли падінню глем-металу^[68].