Глорія Кетрін Хом'як Атаманенко (англ.Gloria Chomiak Atamanenko; 28 квітня1932 — 12 жовтня2017) — канадська соціальна діячка, письменниця, редакторка і перекладачка. Будучи підліткою у Сполучених Штатах, вона потрапила в заголовки газет як переможиця національного конкурсу есе на тему «Я виступаю за демократію».
Життєпис
Глорія Хом'як народилася у Форт-Верміліон, Альберта, в сім'ї Петра Хом'яка та Неллі Пікулік-Хом'як, обоє мігранти українського походження в Канаді, і її рідною мовою була українська.[2][3]. Її батьки займалися фермерством. До 15 років Глорія отримувала освіту вдома та на заочних курсах. З 15 років вона відвідувала середню школу у Вілмінгтоні, штат Делавер, і жила там зі своїм дядьком.[4][5]
Глорія Хом'як із публікації Міністерства внутрішніх справ США 1950 року
У 1950 році Глорія Хом'як виграла стипендію в розмірі 500 доларів як одна із чотирьох національних фіналістів та фіналісток конкурсу есе «Я виступаю за демократію», відібраного з понад мільйона заявок.[2][6][7] Її есе, яке починалося «Я виступаю за демократію, оскільки два покоління тому мої предки не могли цього зробити», було зачитано в протоколі Конгресу сенатором Джоном Дж. Вільямсом[8], який прокоментував, що «Це есе слід читати не лише кожному студенту та студентці, але що важливіше, її повинен прочитати кожна доросла людина у цій країні».[9] Її есе було передруковано в газетах по всій території Сполучених Штатів[10], і вона познайомилася з Гаррі С. Труменом, Альбеном В. Барклі та сенатором Дж. Алленом Фріром молодшим[11][12]. Голос Америки запросив її прочитати переклад її есе українською мовою, для спеціальної передачі.[13] Епізод радіопрограми Cavalcade of America драматизував її історію, де на роль Хом'як була обрана Пеггі Енн Гарнер.[14][15][16] Проте, замість неї роль зіграла Сьюзан Дуглас[17], а під час національного прямого ефіру Хом'як прочитала своє есе вголос.[18] Вона також читала есе на конференції «Дочки американської революції» та на церковних заходах.[19][20]
Глорія закінчила коледж Суортмор у 1955 році[21][22]. У 1980 році вона здобула ступінь магістерки з консультування та психології в Університеті Вікторії[23], захистивши дисертацію на тему «Сімейні стосунки та особистісні фактори, пов'язані з творчістю: погляди з трьох літератур»(1980).[24]
Кар'єра
Глорія стала психіатричним соціальним працівником у Вільямс-Лейк, Британська Колумбія, Едмонтоні та Ванкувері.[25] У 1998 році вона була нагороджена Асоціацією людей із вадами навчання Британської Колумбії за її роботу для дітей та дорослих з обмеженими можливостями.[23] Вона також була письменницею та перекладачкою; писала есе для канадійського літературного щорічника «Lived Experience»(Живий досвід) і перекладала з російської та української на англійську «Чотирнадцять місяців на землі Франца-Йосифа» Михайла Іваничука (1934).[3][26][27] Вона була співредакторкою збірки біографічних нарисів Gumption Grit: Women of the Cariboo Chilcotin (2009, разом з Карен Томпсон, Пам Махон і Сейдж Бірчуотер).[28] Глорія також допомогла зібрати збірку творів місцевих старійшин під назвою «Озираючись назад, дивлячись вперед: історії та вірші людей похилого віку Карібу» (2002).[29] Вона брала активну участь у освіті дорослих[30] і в політиці НДП у виборчому окрузі Карібу-Чілкотін.[31]
Особисте життя
У 1953 році Глорія Хом'як вийшла заміж за Георгія Атаманенка. У них було двоє синів Борис і Петро.[32] У 2006 році вона пережила інсульт і в останні роки життя користувалася інвалідним візком.[26] У 2017 році вона померла у Вільямс-Лейк у віці 85 років.[21]
