Глухенький Микола Герасимович

Глухенький Микола Герасимович
Псевдонім	Максим Денисенко
Народився	6 грудня 1929(1929-12-06)  Хороль, Приморський край
Помер	23 січня 1993(1993-01-23) (63 роки)  Фастів  ·епілепсія
Поховання	Інтернаціональне кладовищеd
Країна	СРСР  Україна
Національність	українці
Діяльність	перекладач, письменник
Alma mater	КДУ імені Тараса Шевченка (1959)
Знання мов	українська
Мова творів	українська

Мико́ла Гера́симович Глухе́нький (6 грудня 1929, Хороль — 23 січня 1993, Фастів Київської області) — український письменник і перекладач, дисидент.

Народився 6 грудня 1929 року в селі Хоролі (нині Хорольський район Приморського краю, Російська Федерація). Українець^[1]. У 1939 році, рятуючись від переслідувань, його сім'я переїхала в Українську РСР, в місто Фастів. У 1948 році закінчив Фастівську середню школу № 19 (нині Ліцей-СЗОШ № 9)^[1].

У 1948—1950 роках навчався на філософському факультеті Київського університету. У 1950 році був заарештований як член «Антирадянської повстанської організації» і засуджений до 10 років таборів ГУЛАГу. Звільнений у 1955 році (реабілітований у 1989 році). У 1959 році закінчив історичний факультет Київського університету.

З 1960 року працював вчителем історії вечірньої школи. Також працював директором книжкового магазину в Фастові. Був хворий на епілепсію, від якої і помер у Фастові 23 січня 1993 року. Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі^[1].

Автор

• історичних романів «Коліївщина» (Київ, 1966) та «Колії» (Київ, 1968), в яких відтворена широка панорама національно-визвольного селянського руху в Україні у 18 столітті, показані колоритні образи ватажків повсталих мас Івана Гонти, Максима Залізняка, Семена Неживого, Андрія Журби, Микити Швачки;
• повісті «Михайло Максимович» — художньо-біографічна розповідь про українського вченого Михайла Максимовича (Київ, 1969).

З російської мови переклав твори М. Алексєєва, Юрія Бондарева, з білоруської — Василя Хомченка, Олеся Якимовича, з башкирської — Ібрагіма Гіззатуліна.

У Фастові:

• у 2016 році вулиця та провулок Будьоного, згідно з Рішенням № 8-VІІІ-VІІ від 29 січня, перейменовані відповідно на вулицю і провулок Миколи Глухенького^[2];
• з 25 липня 2000 року діє громадська організація «Пошук» імені Миколи Глухенького^[3];
• з 2000 року при Фастівській загальноосвітній школі № 4 діє Музей імені Миколи Глухенького^[4].

• В. О. Мельник. Глухенький Микола Герасимович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 432. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.;
• Є. Дук-Антоній. Глухенький Микола Герасимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.