Глушко Олександр Васильович

Глушко Олександр Васильович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	31 травня 1994(1994-05-31) Іванів, Калинівський район, Вінницька область, Україна
Смерть	3 вересня 2022(2022-09-03) (28 років) Миколаївська область, Україна
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	Апостол[1]
Військова служба
Роки служби	2015 — 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
Командир стрілецького батальйону
Нагороди та відзнаки

Олекса́ндр Васи́льович Глушко́ (нар. 31 травня 1994, Іванів, Вінницька область, Україна — пом. 3 вересня 2022, Миколаївська область, Україна) — підполковник Збройних сил України (посмертно) , командир стрілецького батальйону 24-ої окремої механізованої бригади, учасник російсько-української війни^[2]. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня.

Народився 31 травня 1994 року в селі Іванів Вінницької області. Після закінчення місцевої школи пішов навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив у 2011 році. Того ж року вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного^[1]. Достроково закінчив академію у 2015 році та в званні лейтенанта одразу відправився на фронт^[3].

Першою «бойовою точкою» для Олександра стало село Кримське Луганської області. Після цього брав участь в боях за 29-й блокпост (Слов'яносербський район), місто Попасна та Торецьк. Також виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Попри стан здоров'я, Глушко залишався у війську^[3][4]. Андрій Заник, бойовий побратим Олександра Глушка, так описував бойовий шлях свого товариша по службі:

24-та окрема механізована бригада імені короля Данила на війні з Росією з 2014 року. Олександр Глушко воював із 2015 року. Гірське, Золоте, Попасна, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Соледар, Бахмут, звільнення Херсону. Ви можете уявити, який бойовий шлях пройшов цей офіцер^[5].

3 вересня 2022 року під час оборони Миколаївської області отримав смертельні поранення в результаті артилерійського обстрілу. Похований 6 вересня на кладовищі в рідному селі. В Олександра залишились батьки, рідна сестра та 6-тирічна дочка Юлія^[1].

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6].
• Нагрудний знак «За військову доблесть».
• Відзнака МО України «Знак пошани».
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».
• Нагрудний знак «Учасник АТО».
• 29 серпня 2023 року в навчальному закладі села Іванів було відкрито меморіальні дошки загиблим воїнам — штаб-сержанту Олександру Сої та майору Олександру Глушко^[5].

• Президент відзначив українських захисників державними нагородами — АрміяInform.
• Діана Праведна. Захисника з Вінниччини Олександра Глушка посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня
• На малій батьківщині вшанували комбата з 24 омбр Олександра Глушка, який загинув на Миколаївщині — Новинарня.

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.