Глібов Григорій Миколайович

Григорій Глібов
Портрет Григорія Глібова
Народження:	9 січня 1856(1856-01-09)
Смерть:	31 травня 1930(1930-05-31) (74 роки)  Берлін, Вільна держава Пруссія
Поховання:	Православний цвинтар Тегель
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Шлюб:	Ольга Яківна Тарновська
Нагороди:	Орден Святого Станіслава 2-й ст. Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Григорій Миколайович Глібов (1856–1930) — громадський діяч і політик, член III Державної думи від Чернігівської губернії.

Народився 9 січня 1856 року. Походив із родини дворян Глібових. Землевласник Чернігівського повіту (мав 742 десятини).

Здобув освіту у Катковському ліцеї в Москві (1874)^[1], а згодом вступив на юридичний факультет Київського університету, причому був удостоєний золотої медалі за твір з російського державного права. Також слухав лекції на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету.

Після закінчення університету оселився у своєму маєтку в Чернігівському повіті, присвятивши себе громадській діяльності. Обирався гласним Чернігівського повітового і губернського земства, повітовим предводителем дворянства (1890–1917). Був неодмінним членом у селянських справах присутності з вибору губернського земства, був виборцем до Державної ради від чернігівського дворянства. Дослужився до чину дійсного статського радника (1905), з 1906 року перебував у придворному званні камергера.

У 1907 році був обраний членом Державної думи від з'їзду землевласників Чернігівської губернії. Входив до фракції октябристів, з 4-ї сесії — до російської національної фракції. Був членом комісій: із переселенських справ, із Наказів та розпорядчої. 19 квітня 1911 року відмовився від звання члена Державної думи через справу про крадіжку приладу на авіаційній виставці в Санкт-Петербурзі. Оглядаючи виставку, він захопив із собою («у нападі душевного розладу») один із виставлених приладів^[2]. Поспішно виїхав за кордон^[3]. Потім був зарахованим до Відомства установ імператриці Марії. Повернувся на батьківщину через рік, жив у Києві, у 1913 p. придбав садибу Трубецьких на Липках. Також збудував замок у Чернігові, відомий як «Садиба Глібова» у неоготичному стилі.

З 1918 року перебував на еміграції в Німеччині. Помер 31 травня 1930 року в Берліні. Похований на кладовищі Тегель.

Був одружений (з 25 квітня 1886 року) з Ольгою Яківною Тарновською (1864- 1941)^[4], дочкою поручника Якова Васильовича Тарновського (нар. 1825) від шлюбу з Людмилою Антонівною Коллишко (1837-1897). Їхнє вінчання відбулося в церкві Університету Св. Володимира. Померла в еміграції в Берліні і похована поряд із чоловіком на православному кладовищі Тегель.

• Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1893)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1900)
• Орден Святого Володимира 3-го ст. (1908)

• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
• Медаль «За працю у першому загальному переписі населення»
• Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»

• Милько В. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. – К.: Інститут історії України НАН України, 2016.– 396 с.
• Список цивільним чинам IV класу на 1907. — СПб., 1907. — С. 2238
• Список цивільним чинам четвертого класу. Виправлений по 1 березня 1916 року. — Пг., 1916. — С. 827
• 3-й скликання Державної Думи: портрети, біографії, автографи. — Санкт-Петербург: видання Н. Н. Ольшанського, 1910.
• Державна дума Російської імперії: 1906—1917. [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.] — Москва: РОССПЕН, 2008.
• Російське православне кладовище Тегель в Берліні [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.]