Контрастне МРТ сканування гліобластоми четвертої стадії 15-річного хлопчика
Мультиформна гліобластома (англ.Glioblastoma multiforme, GBM) — найбільш розповсюджена і найбільш агресивна форма пухлини мозку, яка становить до 52 % первинних пухлин мозку і до 20 % всіх внутрішньочерепних пухлин. Попри те, що гліобластома є найбільш розповсюдженою первинною пухлиною мозку, на 100 тисяч жителів Європи і Північної Америки реєструється всього 2-3 випадки захворювання[3]. Термін «гліобластома» передбачає два варіанти цієї хвороби: гігантоклітинна гліобластома і гліосаркома.
Етіологія
З невідомих причин гліобластома зустрічається частіше у чоловіків[4]. Більшість випадків гліобластоми мають спорадичний характер, без генетичної схильності. Не встановлено зв'язок між гліобластомою і курінням[5], споживанням консервованого м'яса[6] або впливом електромагнітного поля[7][8][9][10]. Споживання алкоголю, можливо, є фактором ризику[11]. Захворюваність гліобластомою пов'язана з вірусами SV40[12], ГВЛ-6(інші мови)[13][14] і цитомегаловірусом[15]. Є невелика залежність гліобластоми від іонізуючого випромінювання[16]. Аналіз 2006 року пов'язує цю пухлину головного мозку з впливом свинцю на робочому місці[17]. Підмічено зв'язок випадків пухлини мозку і малярії. Вважається, що малярійний комар, переносник малярії, може передавати вірус або інший агент, який може збільшити ризик гліобластоми[18].
Лікування
Сагітальне контрастне МРТ сканування гліобластоми четвертої стадії 15-річного хлопчика
При лікуванні може застосовуватися хімієтерапія, променева терапія та хірургічне лікування. Медіана виживання для пацієнтів, щодо яких застосовувалася променева і хіміотерапія з темозоломідом, становить 15 місяців[19]. Медіана виживаності без лікування становить три місяці, однак досить часто пацієнти проживають 1-2 роки[20]. Хоча серйозних досліджень ефективності хірургічного лікування при цьому захворюванні не проводилося, хірургія залишається стандартним методом лікування[21].
Тваринні моделі
За даними одного дослідження, в мишачої моделі гліобластоми, яку спричинила точкова делеція в геніp53, накопичення мутантних білків p53 відзначається спочатку в субвентрикулярній зоні, звідки і починається поширення клітин прогеніторноподібного фенотипу, що дають початок пухлини[22][23].
Генетичні порушення при гліобластомі
Найбільш розповсюдженими генетичними порушеннями при первинних гліобластомах є втрата гетерозиготності[en] (LOH) 10q (69 %), потім ампліфікація з (34 %), мутація TP53 (31 %), гомозиготна делеція CDKN2A (31 %) і мутації PTEN (24 %). У вторинних гліобластомах часті мутації TP53 і LOH 10q (65 % і 63 %), тоді як інші генетичні порушення рідкісні[24].
↑Louis DN, Ohgaki H, Wiestler OD, Cavenee WK, Burger PC, Jouvet A, Scheithauer BW, Kleihues P, The 2007 WHO Classification of Tumours of the Central Nervous System Acta Neuropathol (2007) 114:97-109.
↑Wheeler, Lamar; Huncharek, Michael; Kupelnick, Bruce (2003). Dietary Cured Meat and the Risk of Adult Glioma: A Meta-Analysis of Nine Observational Studies. Journal of Environmental Pathology, Toxicology and Oncology. 22 (2): 129—37. doi:10.1615/JEnvPathToxOncol.v22.i2.60. PMID14533876. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Savitz, David A.; Checkoway, Harvey; Loomis, Dana P. (1998). Magnetic Field Exposure and Neurodegenerative Disease Mortality among Electric Utility Workers. Epidemiology. 9 (4): 398—404. doi:10.1097/00001648-199807000-00009. PMID9647903. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Inskip, Peter D.; Tarone, Robert E.; Hatch, Elizabeth E.; Wilcosky, Timothy C.; Shapiro, William R.; Selker, Robert G.; Fine, Howard A.; Black, Peter M.; Loeffler, Jay S. (2001). Cellular-Telephone Use and Brain Tumors. New England Journal of Medicine. 344 (2): 79—86. doi:10.1056/NEJM200101113440201. PMID11150357. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Kan, Peter; Simonsen, Sara E.; Lyon, Joseph L.; Kestle, John R. W. (2007). Cellular phone use and brain tumor: A meta-analysis. Journal of Neuro-Oncology. 86 (1): 71—8. doi:10.1007/s11060-007-9432-1. PMID17619826. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Hardell, Lennart; Carlberg, Michael; Hansson Mild, Kjell (2009). Epidemiological evidence for an association between use of wireless phones and tumor diseases. Pathophysiology. 16 (2–3): 113—22. doi:10.1016/j.pathophys.2009.01.003. PMID19268551. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Baglietto, Laura; Giles, Graham G.; English, Dallas R.; Karahalios, Amalia; Hopper, John L.; Severi, Gianluca (2011). Alcohol consumption and risk of glioblastoma; evidence from the Melbourne collaborative cohort study. International Journal of Cancer. 128 (8): 1929. doi:10.1002/ijc.25770. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка)
↑Vilchez, Regis A; Kozinetz, Claudia A; Arrington, Amy S; Madden, Charles R; Butel, Janet S (2003). Simian virus 40 in human cancers. The American Journal of Medicine. 114 (8): 675—84. doi:10.1016/S0002-9343(03)00087-1. PMID12798456. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Chi, J.; Gu, B.; Zhang, C.; Peng, G.; Zhou, F.; Chen, Y.; Zhang, G.; Guo, Y.; Guo, D. (2012). Human Herpesvirus 6 Latent Infection in Patients with Glioma. Journal of Infectious Diseases. 206 (9): 1394—8. doi:10.1093/infdis/jis513. PMID22962688. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Van Wijngaarden, Edwin; Dosemeci, Mustafa (2006). Brain cancer mortality and potential occupational exposure to lead: Findings from the National Longitudinal Mortality Study, 1979–1989. International Journal of Cancer. 119 (5): 1136—44. doi:10.1002/ijc.21947. PMID16570286. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Johnson, Derek R.; O'Neill, Brian Patrick (2011). Glioblastoma survival in the United States before and during the temozolomide era. Journal of Neuro-Oncology. 107 (2): 359—64. doi:10.1007/s11060-011-0749-4. PMID22045118. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
↑Krex, D.; Klink, B.; Hartmann, C.; Von Deimling, A.; Pietsch, T.; Simon, M.; Sabel, M.; Steinbach, J. P.; Heese, O. (2007). Long-term survival with glioblastoma multiforme. Brain. 130 (10): 2596—606. doi:10.1093/brain/awm204. {{cite journal}}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка)
.jpg)
