Гнатишак Микола Леонтійович
Мико́ла Лео́нтійович Гна́тишак (5 грудня 1902, Перемишль, Австро-Угорщина — 8 листопада 1940, Лібштадт) — український теоретик та історик літератури, літературний критик, журналіст. ЖиттєписНародився 5 грудня 1902 року в місті Перемишлі в родині викладача гімназії. Походження роду мав із Самбора. Середні школи закінчив у Бродах та Станіславі. Учасник визвольних-змагань. Мобілізований в армію УГА, де перейшов річку Збруч після «трикутника смерті». Працював в радянській Україні. У 1921 році повертається до Галичини. Батько залишився в УСРР та репресований, зумів втекти та померти у 1933 році. Вищу освіту здобував у Празі. Закінчує Карлів університет, де в 1927 році здобуває науковий ступінь доктора філософії і літературознавства. Мешкає у Берліні, й працює на посаді асистента Українського наукового інституту. Публікується в славістичному щорічнику. З 1930 року стає членом Українського історично-філологічного товариства. У 1931 році переїжджає до Львова. Працює як у науковій так і у літературно-критичний частині. Викладає у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, працює в католицькому журналі «Дзвони», тижневика «Мета», часописів «Рідна мова» та «Наша культура», де пише статі та рецензії. Як і у Варшаві під редакцією Івана Огієнка. Після захоплення Львова радянськими військами виїжджає з родиною у Чехословаччину в Прагу. Отримує запрошення на посаду лектора Віденського університету. Захворів на онкологію. Працю свого життя «Історія української літератури» дописав лише в першій книжці під диктування матері. Опублікована у 1941 році в Празі. Помер 8 листопада 1940 року в лікарні міста Лібштадт недалеко від Дрездена, де й похований. Науковий доробокАвтор праць «Нова українська лірика в Галичині» (1934), «Українська романтична баляда» (1936), «Історія української літератури» (І, 1941).
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
