Гнатковський Олексій Іванович

Олексій Гнатковський
Народився	9 листопада 1985(1985-11-09) (39 років) Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР[1]
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	режисер, актор
Alma mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Заклад	Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка
Дружина	Ольга Гнатковська
Провідні ролі	Іван Довбуш - у к/ф "Довбуш"
IMDb	nm13569311
Нагороди та премії
instagram.com/oleksiygnatkovskiy/

Олексій Іванович Гнатковський (нар. 9 листопада 1985(19851109), Івано-Франківськ, Україна) — український театральний режисер, актор театру та кіно. Заслужений артист України (2014), Народний артист України (2024).

Олексій Гнатковський народився 9 листопада 1985 року в місті Івано-Франківськ Івано-Франківської області. У 2008 році закінчив Прикарпатського національнального університету імені Василя Стефаника за спеціальністю «Політологія», пізніше закінчив театральне відділення Інституту мистецтв цього ж університету, клас народного артиста України Володимира Нестеренка^[2]. У 2004 році, бувши студентом історичного факультету (політологічне відділення) ПНУ імені Василя Стефаника, був прийнятий до театру як артист балету та артист допоміжного складу. Після завершення навчання в Інституті мистецтв ПНУ імені Василя Стефаника у 2008 році, став артистом драми Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка .

У 2023 році було номіновано на Шевченківську премію за постановку комедії Вільяма Шекспіра «12 ніч, або Що собі хочете» у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[3].

Диктор радіодиктанту національної єдності у 2023 році^[4].

Зовнішні відеофайли
	Довбуш. Офіційний трейлер

Широку популярність здобув після ролі Івана Довбуша у фільмі «Довбуш» режисера Олеся Саніна, який запросив його на роль без кастингу. Зйомки почалися у 2018 році, а прем'єра відбулася у 2023 році. Це була перша роль Гнатковського у кіно, хоч він і отримував пропозиції раніше. Постать Івана Довбуша як реального персонажа стала для актора відкриттям, хоч феномен Довбуша був йому, як франківчанину, добре знайомим. За словами актора, трюки він виконував без дублера.^[5][6][6]

В 2024-му році отримав відзнаку "Золотий ліфон", обраний найсексуальнішим українським митцем ^[7].

• вистави
• «Пан де Пурсуньяк» — за однойменною комедією-балетом Мольєра– диригент
• «Шлюб по-італійськи» — на основі комедії Едуардо де Філіппо «Філумена Мартурано»– Рікардо
• «Лісова пісня» — за однойменною п'єсою Лесі Українки– Перелесник
• «Маруся Чурай» — за однойменним історичним романом у віршах Ліни Костенко– Гриць
• «Театр» — на основі сценарію Віньї Дельмар «Поступися завтрашньому дню», створеному за п'єсами Хелен Лірі та Ноа Лірі, заснованому на романі Джозефіни Лоренс «Довгі роки» (The Years Are So Long) — Адвокат Хоппер
• «Ігри імператорів» — за творами Микола Куліша, Альбера Камю та Григорія Сковороди — Сергій Смик
• «Шлюха» — за драмою Володимира Винниченка «Натусь» — Семен Семенович Чуй
• «Дуже проста історія» — за однойменною трагікомедією Марії Ладо — Півень
• «Солодка Даруся» — за романом української письменниці Марії Матіос– майор Дідушенко
• «Нація»  — драма-реквієм за однойменною книгою Марії Матіос– Дідушенко, Василь Шандро
• «…майже ніколи не навпаки»  — третя частина театральної трилогії за творами Марії Матіос у постановці народного артиста України Ростислава Держипільського — Грицько Кейван
• «Занадто одружений таксист» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні — Джон Сміт
• «Таксист — 2, або Кохання на швидкості» — комедія для дорослих за однойменною п'єсою Рея Куні — Джон Сміт
• «Заробітчанки, або, Мамо, повернись…» — за мотивами новел Надії Семенкович «На паперті Колізею» — Сеньйор Мімо, Джанмарко
• «Ромео і Джульєтта» — на основі однойменної трагедії Вільяма Шекспіра — Меркуціо
• «Неоопера-жах HAMLET» — вистава режисера Ростислава Держипільского з музикою композиторів Романа Григорів та Іллі Разумейка на основі трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет» у перекладі Юрія Андруховича– Гамлет
• «Гуцулка Ксеня» — мюзикл на основі однойменної оперети Ярослава Барнича, композитора і першого диригента Станіславського театру– Іван Синиця
• «Енеїда» — феєрію-бурлеск режисера Ростислава Держипільского за однойменною поемою Івана Котляревського– Еней
• «Назар Стодоля» — за однойменною драмою Тараса Шевченка, режисура та музичне оформлення Андрія Сенчука– Гнат
• «Оскар і рожева пані» —арт-проєкт за Е.-Е. Шміттом –Лікар Дюссельдорф
• «Слава героям» — за однойменною п'єсою Павла Ар'є, результатом спільної праці київського театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка, режисер Стас Жирков — Остап Ількович
• «Пристрасті Тіля» — героїчна комедія за мотивами п'єси Григорія Горіна «Тіль», постановка режисера «Дикого театру» Максима Голенка– Рибник Іост
• «Модільяні» — ескіз на тему долі Амедео Модільяні за мотивами сценарію однойменного драматичного біографічного художнього фільму Міка Девіса (2014) — Амедео Модільяні
• «Вона — Земля» — притча-ораторія за Василем Стефаником режисериРостислав Держипільський, Наталка Половинка– Читець, Син^[8]
• «Гуцульське весілє» — автентична забава за монографією Володимира Шухевича «Гуцульщина» — Віщун
• «Коляда та й плєс… Ізпрежди віка….» — Різдвяні набутки, вистава режисера Ростислава Держипільського — Віщун
• Як виростити чоловіка в домашніх умовах — комедія про різні світі — жіночий та чоловічий^[9]
• «ТАКСИСТ-2, або Кохання на швидкості»

• «Звичайна горошина» — Мюзикл (музична казка) для сімейного перегляду А.Данилевича та В.Костинського за мотивами казки Ганса Крістіана Андерсена– Король Барбарийський
• «Золоте курча» — музична казка для дітей за п'єсою Володимира Орлова– Вовк
• «По щучому велінню» — музична казка для дітей за п'єсою Марка Кропивницького, створеною у 1907 році на основі народних казок для першої дитячої театральної трупи– Казкар
• «Котигорошко» — за п'єсою-казкою Анатолія Шияна– Змій^[8]

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• 2017, 30 листопада — «На Західному фронті без перемін» інсценізація Олексія Гнатковського за мотивами роману «На Західному фронті без змін» Еріха Марія Ремарка^[10]
• 2019, 30 травня — «Twelfth Night or What You Will» за п'єсою «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» Вільяма Шекспіра (Project «W» — Veteran, Volunteer and William — спільний проект Сучасної школи англійської мови «English Amon People», громадської організації «Елеос-Україна» та Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка)
• 2022, 28 жовтня — «Сватання на Гончарівці» за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка

Одеський академічний український музично-драматичний театр імені Василя Василька

• 2021, 23 серпня — «Серце навпіл» за творами «Апокаліпсис» та «Дванадцять службів» Марії Матіос^[11]
• 2022, 17 грудня — «Ніч перед Різдвом» за повістю Миколи Гоголя^[12]

• 2023 — «Довбуш» — Іван Довбуш^[13]
• 2024 — «Як українці українською заговорили» — ведучий^[14]

• 2024 — Народний артист України — за мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя в умовах воєнного стану, сумлінне виконання професійного обов'язку
• 2014 — Заслужений артист України (2014)^[15]
• 2019 — Премія імені Віталія Смоляка в галузі театрального мистецтва за кращу режисерську роботу (драма «На Західному фронті без перемін» Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[16])
• 2020 — премія Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» за найкращу пошуково-експериментальну виставу — комедія Вільяма Шекспіра «12 ніч, або Що собі хочете» у сучасній обробці Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[17]
• 2021 — Премія Національної спілки театральних діячів України імені Мар'яна Крушельницького за ролі Івана Синиці («Гуцулка Ксеня»), Гамлета («HAMLET»), Еней («Енеїда»), брата Лоренцо («Romeo&Juliet»)^[18]
• 2024 — Премія «Чорний лотос» за головну чоловічу роль (Іван Довбуш) у фільмі «Довбуш» (реж. Олесь Санін)

• Гнатковський Олексій Іванович / Г. В. Бабинська // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-878731

• «Я тут сиджу і херней страждаю». Актор театру Олексій Гнатковський розповів про почуття провини через бронювання від мобілізації інтерв'ю для «NV» (3 травня 2024)