Гнєушев Володимир Олександрович
Гнєушев Володимир Олександрович (нар. 26 січня 1952, Калузька область, Ізносковський район, с. Поджаровка) — український вчений, спеціаліст в галузі торфової справи, кандидат технічних наук, доцент. Учасник проекту «Гірнича енциклопедія», член редакційної колегії. Один із засновників і перший віце-президент Українського торфового товариства. Член-кореспондент Академії будівництва України. Сфера наукових інтересівСфера наукових інтересів Гнєушева В. О. включає широке коло питань раціонального використання торфових ресурсів України, ролі та місця торфу як палива в енергетичному балансі країни, вдосконалення технології і техніки видобування, збагачення та переробки торфу, рекультивації вироблених родовищ, екологічної безпеки торфово-болотних комплексів. З біографіїУ 1974–1975 р.р. — Інженер науково-дослідного сектора Українського інституту інженерів водного господарства, У 1975–1978 р.р. — Аспірант УІІВГ, У 1978–1981 р.р. — Асистент кафедри технології торфодобування УІІВГ, У 1981–1983 р.р. — Старший викладач цієї кафедри, З 1983 р по 31.10.2010 р — завідувач кафедри розробки родовищ корисних копалин Національного університету водного господарства та природокористування (НУВГП), Рівне, з 01.11.2010 по 15.01.2013 р — доцент цієї ж кафедри, з 16.01.2013 по теперішній час — доцент кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності. Науковий доробокНауково обґрунтував нову технологію валкування фрезерного торфу, брав участь у розробці та впровадженні: валкувачами нової конструкції, плоскоріз-розпушувача, фрезера, торфозбиральної машини. Здійснював наукове керівництво модернізацією системи сушіння і пило-газоочистки Маневицького торфобрикетного заводу ДП «Волиньторф». Першим в Україні сформулював концепцію перетворення торфу у відновлювальний ресурс. Автор 170 друкованих праць, серед яких 5 винаходів, сім патентів на корисні моделі, чотири навчальних посібники, три монографії, статті у вітчизняних та зарубіжних виданнях. Неодноразово представляв українську науку про торф на міжнародних форумах в Фінляндії, Канаді, Німеччині, Ірландії, Росії, Білорусі, Латвії, Естонії. Знаходиться в творчому контакті з підприємствами державного концерну «Укрторф», енергетичними компаніями, торфодобувними та переробними фірмами як радник і науковий консультант. Член авторського колективу «Гірничого енциклопедичного словника України» (2001–2004 р.р.) і «Малої гірничої енциклопедії України» (робота триває з 2004 р). Керував семінаром «Світові технології видобутку торфу» на «Балтійському форумі торфовиробників» (Пярну, Естонія, август 2007 г.), член редколегії журналу «Енергозбереження Полісся», член творчої групи з розробки державного стандарту "Торф. Терміни та визначення "(2008), член міжнародної редакційної ради журналу "Природопользование" Науково-дослідного інституту природокористування Національної академії наук Білорусі.. Основні праці:
Почесні звання, нагороди та відзнаки
ХобіПоезія. Автор двох поетичних збірок: Осінній мотив (Рівне, 2002), Вінок думок (Рівне, 2012). Вірші включені у збірник української поезії «Вілаґ почуттів» (Ужгород, 2012). Відеозйомка і створення короткометражних фільмів. Має авторську сторінку на YouTube Джерела |
Portal di Ensiklopedia Dunia