Ю́рій Гео́ргійович Гого́ці (англ.Yury Gogotsi; 16 грудня1961(19611216), Київ, Українська РСР) — український і американський науковець в галузі хімії, матеріалознавства та нанотехнологій, з 2000 року — професор Університету Дрекселя, США. Професор матеріалознавства, заслужений професор Університету Дрекселя, з 2003 року — засновник та директор Інституту наноматеріалів Е. Дж. Дрекселя (англ.A.J.Drexel Nanomaterials Institute).
Родина
Син Георгія Гогоці, українського наукового діяча, професора механіки твердого деформованого тіла. Брат — Гогоці Олексій Георгійович, матеріалознавець, механік.
Університет Дрекселя, США
травень 2017- по даний час — Charles T. and Ruth M. Bach Endowed Professor;
2010- по даний час — заслужений професор Університету (англ.Distinguished University Professor);
2008- по даний час — заслужений професор матеріалознавства;
2003- по даний час — директор-засновник Інституту Нанотехнологій;
2002—2007 — заступник декана Коледжу інженерії для спеціальних проектів;
2002- по даний час — професор хімії
2001- по даний час — професор механіки та машинобудування;
2000—2008 — професор матеріалознавства; Іллінойський університет, Чикаго
2001—2003 — ад'юнкт-професор механіки та інженерії;
1999-2000- Заступник директора Центру наукових ресурсів;
1996-1999- асистент-професор машинобудування Тюбінгенський університет, Німеччина
1995—1996 — науковий співробітник. Університет Осло, Норвегія
1993-1995 — науковий співробітник Центру дослідження матеріалів, стипендіат науково-дослідницької ради НАТО Токійський технічний університет, Японія
1992-1993- науковий співробітник, стипендіат Японської Організації сприяння науці (JSPS) Університет Карлсруе, Німеччина
1990-1992- науковий співробітник, стипендіат фонду Александра фон Гумбольдта Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України
1986-1990- науковий співробітник.
Напрямки досліджень
Станом на 2010-ті роки професор Ю. Гогоці очолює групу науковців, що займається дослідженням наноструктурного вуглецю (нанотрубки, графен, наноалмази[3], нанопористий вуглець[en] (англ.carbide-derived carbon, CDC)), та гідротермальним синтезом вуглецевих наноструктур, кераміки, вивчає фазові перетворення під тиском в напівпровідниках, ефективні способи очищення води — десолінація та ємнісна деіонізація, сучасні джерела енергії— суперконденсатори[4][5][6], застосування вуглецевих наноматеріалів для енергетики та біомедицини.
Професор Юрій Гогоці зробив відкриття та дослідження цілої родини принципово нових двовимірних (two-dimensional, 2D) наноматеріалів— максенів)[7]. Він розробив загальний підхід до синтезу пористих і низькорозмірних матеріалів з використанням селективного вилучення елементів / компонентів, які можуть бути використані для створення нанопористого вуглецю, вуглецевих нанотрубок, графену, 2D карбідів, та ін.[8] Також профессор Гогоці відкрив та описав нові форми вуглецю, такі як конічні[9] та полігональні кристали[10]. Він відкрив нову метастабільну фазу кремнію. Вперше показав присутність і аномально повільне просування води у вуглецевих нанотрубках методом електронної мікроскопії[11][12].
Синтез нових неорганічних сполук та матеріалів методом селективної корозії та екстракції.
Професор Ю.Гогоці є співавтором двох книг, редактором 14 книг [15][16], є винахідником більше 80 європейських та американських патентів, більше 30 з яких ліцензовані для індустрії, та більше 100 наукових праць для конференцій, більше 800 статей в рецензованих журналах, в тому числі багато публікацій в журналах Nature та Science, h-index наразі складає 175 за версією Google Scholar та 152 за версією Web of Science.
У Стенфордському списку 2% найкращих дослідників у світі за всіма науковими дисциплінами[17] Юрій Гогоці у 2019 році посів 53 місце серед усіх живих та померлих вчених.
Визнання
Професор Юрій Гогоці отримав багато нагород за свою наукову роботу та дослідження, деякі з них:
2021 — MRS-Serbia Award за тривалий та видатний внесок у матеріалознавство та інженерію[18]
2021 — Manuel Cardona Lecture, Каталонський інститут нанонаук та нанотехнологій [19]
2014 — Почесна лекція ім. Фреда Кавлі, Конференція Спільноти матеріалознавців;
2013 — Премія ім. Росса Коффін Парді, American Ceramic Society;
2012 — Премія Європейської асоціації вуглецю;
2012 — Почесний член Спільноти Матеріалознавців (Materials Research Society);
2011 — Нагорода NANOSMAT Prize;
2009 — Почесний член Американської асоціації сприяння науці (AAAS);
2008 — Почесний член Спільноти Електрохімії (The Electrochemical Society);
2006 — Премія за інноваційну діяльність NANO 50™, NASA Tech Briefs;
2005 — Почесний член Американської спільноти кераміки (American Ceramic Society), член Світового інноваційного фонду (World Innovation Foundation);
2004 — Академік Всесвітньої Академії Кераміки (Worl Academy of Ceramics)
2003 — Премія «R&D 100 Award» журналу «R&D» (повторно отримав в 2009 р.);
2003 — Премія ім. Р. Б. Сноу Американської спільноти кераміки (повторно отримав в 2005, 2007, 2009, 2012 рр.);
2002 — Премія ім. С. Сомія Міжнародного союзу організацій дослідження матеріалів (IUMRS);
2002 — Вибраний дійсним членом Міжнародного інституту науки про спікання;
2002 — Нагорода Університету Дрекселя за наукові досягнення (повторне нагородження в 2009 р.);
2001 — багаторазово внесений до видань Who's Who in the World, Who's Who in America, Who's Who Among America's Teachers, Who's Who in Science and Engineering, Who's Who in Engineering Education, International Who's Who of Professionals;
1993 — Премія ім. І. Н. Францевича Національної академії наук України.
↑V. Presser, C. R. Dennison, J. Campos, K. W. Knehr, E. C. Kumbur, Y. Gogotsi, The Electrochemical Flow Capacitor: A New Concept for Rapid Energy Storage and Recovery, Advanced Energy Materials, 2, 895—902 (2012)
↑В. А. Лавренко, Ю. Г. Гогоци, Коррозия конструкционной керамики, Москва, Металлургия, 1989, 198 стр. (Y.G. Gogotsi, V.A. Lavrenko, Corrosion of High-Performance Ceramics, Springer, Berlin 1992, 190 pp.)
↑Y. Gogotsi and V. Domnich, High Pressure Surface Science and Engineering, 639 pages (November 1, 2003 by Taylor & Francis).
↑Y. Gogotsi, V. Presser (Eds.), Carbon Nanomaterials (CRC Press / Taylor & Francis) 2013, 2nd edition, 529 pp.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 16 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 16 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
