Голобородько Володимир Ілліч

Голобородько Володимир Ілліч
Народився	7 червня 1940(1940-06-07) (85 років) Галиця
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	журналіст письменник
Членство	Національна спілка журналістів України
Висловлювання у Вікіцитатах

Володимир Ілліч Голобородько (*7 червня 1940(19400607), с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область) — український журналіст, письменник-сатирик. Член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, а також Товариства професіональних літераторів «Москва». Член УРП (з 1990); помічник Народного депутата України (з 1996); редактор газети «Незалежність» (з червня 1999); оглядач газети «Правда України».

• Запорізьке (Верхньохортицьке) педагогічне училище (1959—1962), викладач політехнічного навчання;^[1]
• Московський державний університет імені Ломоносова, філософський факультет (1964—1970), філософ, викладач філософії;
• Московський державний університет імені Ломоносова, історичний факультет (2 курси).

З 08.1957 по 10.1958 рр. — бетонник, газозварник, Свердловський завод великопанельного домобудування, Луганської області.

З 12.1958 по 08.1959 рр. — газозварник, Запорізький комбінат будівельних деталей.

З 1959 по 1962 рр. — студент Запорізького (Верхньохортицького) педагогічного училища.

З 08.1962 по 10.1962 рр. — вчитель праці, Запорізького спеціального інтернату № 3.

З 1962 по 1965 рр. — служба в армії, м. Москва.

З 1965 по 1970 рр. — вчитель праці, фізкультури та малювання, Полівановська 8-річна школа Подольського району Московської області.

З 1970 по 1973 рр. — завідувач відділу мистецтва, роз'їзний редактор, заступник головного секретаря, газета «Літературна Україна», журнал «Вітчизна».

З 1973 р. — заступник головного секретаря, «Літературна газета», м. Москва.

З 12.1973 по 04.1974 рр. — роздавач інструментів Московського заводу ім. Калініна.

З 04.1974 по 08.1974 рр. — старший редактор газети «Молодой ленинец», м. Калуга.

З 01.1975 по 07.1976 рр. — електрогазозварник, БУ ТЕЦ-25, м. Москва.

З 08.1976 по 04.1982 рр. — викладач естетики й права, ТУ № 150.

З 08.1978 р. — літератор, сатирик профільного товариства літераторів «Москва».

З 1978 по 1988 рр. — редактор, рецензент видавництва «Молода гвардія».

З 1984 по 1985 рр. — рецензент газети «Літературна Росія».

З 11.1990 по 09.1991 рр. — головний редактор газети «Самостійна Україна».

З 1993 р. — завідувач літературної частини в театрі, актор, комерційний директор театру ЗС України.

З 04.1995 по 04.1999 рр. — політичний оглядач та літературний редактор газети «Вісті з України» («Український форум»).

Батько Ілля Григорович (1917—1985) — учитель історії, географії;

Мати Ганна Григорівна (1919—1994) — учитель української та російської мов і літератури;

Старший син Андрій (1970) — помічник капітана річкового флоту, моторист;

Молодший син Ярослав (1990).

З початку 60-х — у правозахисному русі. В 1970-80-ті зазнав переслідувань, змушений жити за межами України.

Член КПРС (1965—1974), виключений партійним комітетом Спілки письменників України за антирадянську пропаганду та агітацію, наклепи на КПРС і особисто на В. Леніна, розкладання молодих літераторів.

Член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих (1989). Член НСЖУ (з 1995), товариства професіональних літераторів «Москва» (1978).

Лауреат клубу «12 стульев» («Літературна газета», 1982).

Автор:

• збірка афоризмів (1968, 1986, «самвидав»),
• Книга афоризмів і сатиричних мініатюр «Тези й антитези» (1993),
• збірник поезій «Нетрадиційний сонет» (1999),
• збірник поезій «Святі бажання» (2000),
• добірки поезій, прози в багатьох збірках (Київ, Берлін, Москва, Таллінн, Софія).

Володів білоруською мовою. Захоплювався: народознавством, краєзнавством, історією, філософією, літературою, мистецтвом та наукою.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Голобородько Володимир Ілліч

• Голобородько Володимир Ілліч [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] rada.gov.ua
• Володимиру Голобородьку — 70 [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] // «Отчий поріг». Число 6 (102), 2010. — Стор. 2

• Голобородько Володимир Ілліч / В. А. Бурбела // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: [1]
• Жулинський М. Він ще не безсмертний… // Нетрадиційний сонет: Поезії. К., 1999
• Марченко В. Гумор — це небезпечно // Творчість і життя: Зб. К., 2001
• Чемерис В. Інтелектуальний, а тому небезпечний // Літературна Україна, 2004, 27 червня.

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (січень 2012)

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (січень 2012)

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.