Головченко Василь Іванович
Василь Іванович Головченко (23 квітня 1920 ЖиттєписНародився в станиці Старотитарівській в селянській родині кубанського козака Івана Никоновича Головченка та козачки Єфимії. Юність провів у селі Стрєлка Темрюцького району, де з 1933 року працював у колгоспі. 1939 року закінчив середню школу та курси трактористів. Працював трактористом у радгоспі «Красная стрєла» Краснодарського краю. З грудня 1941 року — в Червоній армії, служив у піхоті в Північно-Кавказькому військовому окрузі. Учасник німецько-радянської війни із червня 1942 року. Воював у складі 31-ї мотострілецької бригади на Брянському та Воронезькому фронтах. У боях під Воронежем потрапив до оточення, за місяць разом із полком вийшов до своїх. В одному з наступних боїв був важко поранений в ногу і до квітня 1943 року перебував на лікуванні в госпіталі в місті Новосибірську. Після одужання продовжив службу в одному з полків 56-ї гвардійської стрілецької дивізії. Воював на Західному фронті. У районі міста Гжатськ (нині місто Гагарін Смоленської області) був вдруге поранений у ногу і хребет. Лікувався у шпиталі у місті В'ятські Поляни Кіровської області. Після одужання в серпні 1944 року закінчив курси механіків-водіїв при Кіровському танковому училищі. З жовтня 1944 року служив механіком-водієм самохідної артилерійської установки 1505-го самохідного артилерійського полку 2-го та 3-го Українських фронтів. Брав участь у боях в Румунії та Угорщині. Старшина Головченко відзначився в ході Будапештської операції 5—7 грудня 1944 року при відбитті контратаки на плацдармі на правому березі річки Дунай біля міста Ерчі, південніше угорської столиці. Екіпаж самохідної артилерійської установки Василя Головченка знищив 2 ворожі танки, 2 протитанкові гармати, 5 кулеметних точок і до 130 військових противника, чим сприяв успіху бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність та героїзм, виявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками, старшині Головченку Василю Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка». На завершальному етапі війни брав участь у боях в Чехословаччині та Австрії. Після війни продовжував службу на території Чехословаччини та Угорщини, потім — у Прикарпатському військовому окрузі. У травні 1946 року старшину Василя Головченка демобілізовано. Повернувся до села Стрєлка Темрюцького району, з 1946 року працював бригадиром тракторної бригади, комбайнером Старотитарівської машинно-тракторної станції (МТС). Член ВКП(б) з 1950 року. У 1951 році закінчив технікум механізації сільського господарства (нині ліцей № 2) в станиці Ханська (нині Республіки Адигея). У 1951 році, під час канікул у Ханському технікумі, працював комбайнером на полях Кубані та Адигеї. Під час жнив зібрав 1200 тонн пшениці. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 травня 1952 року за видатні успіхи у досягненні високих показників при збиранні врожаю, великий внесок у підвищення ефективності виробництва та якості продукції Головченку Василю Івановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот». Після закінчення технікуму до 1958 року працював старшим механіком Старотитарівської МТС Темрюцького району Краснодарського краю. У 1958—1959 роках — старший інженер колгоспу «Ілліч» селища Ілліч Темрюцького району Краснодарського краю. У 1959—1987 роках — директор виноградарського радгоспу «Азовський» селища Ілліч Темрюцького району Краснодарського краю. Був членом Радянського комітету захисту миру. На пенсії мешкав у селищі Ілліч Темрюцького району Краснодарського краю. У 2005 році, постановою глави адміністрації Краснодарського краю, Василь Головченко був нагороджений своєю третьою «Золотою Зіркою» — Зіркою Героя Праці Кубані. Помер 17 березня 2014 року. Похований біля меморіального комплексу при вході на старий військовий цвинтар міста Темрюк Краснодарського краю. Звання
Нагороди і відзнаки
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
