Голотропне дихання

Голотропне дихання (або Дихання Ґрофа, грец. «holos» (цілісність) і «trepein» (дорога, прагнення)) — альтернативна медична концепція трансперсональної психології, в якій використовується гіпервентиляція для досягнення стану зміненої свідомості, розроблений чеським психіатром Станіславом Ґрофом (відомий також вивченням ЛСД та психоделічної терапії) і його дружиною Крістіною Ґроф.

Ґроф розрізняє два стани свідомості: гілотропний і голотропний. Гілотропний стан належить до «нормального, повсякденного досвіду консенсусної реальності». І навпаки, голотропність характерна для незвичайних станів свідомості, таких як медитативний, містичний або психоделічний досвід.

Ґрунтуючись на своїх спостереженнях під час дослідження ЛСД і на теорії родової травми^[en] Отто Ранка, Гроф побудував теоретичну основу для пренатальної та перинатальної психології^[en] та трансперсональної психології, у якій досвід психоделічних сеансів та інших «голотропних» станів розуміється як такі, що на них впливає біографічний, внутрішньоутробний і перинатальний досвід, а також ряд трансперсональних явищ^[1]. Згодом ця теорія розвинулася в те, що Гроф назвав «розширеною картографією людської психіки». Після придушення легального вживання ЛСД на початку 1970-х років Гроф розвивав цей терапевтичний напрямок без наркотиків, спільно розробляючи зі своєю дружиною Крістіною Гроф поєднання глибокого та прискореного дихання, музики, що викликає спогади, зосередженої роботи над тілом і малювання мандали^[2].

Гіпотеза близькосмертного досвіду

Докладніше: Близькосмертні враження

Наприкінці 1970-х років Гроф запропонував психологічну гіпотезу для пояснення близькосмертного досвіду (NDE). За словами Грофа, NDE відображає спогади про процес пологів з тунелем, що представляє родові шляхи. Сьюзен Блекмор стверджувала, що ця гіпотеза «нажаль недостатня, щоб пояснити NDE. Для початку новонароджена дитина не побачить нічого схожого на тунель, народжуючись»^[3]. Психолог Кріс Френч^[en] писав, що «досвід народження є лише зовні схожий на NDE», і цю гіпотезу було спростовано, оскільки для тих, хто народився за допомогою кесаревого розтину, зазвичай виникає тунель під час NDE.^[4] Майкл Шермер також розкритикував гіпотезу: «немає ніяких доказів будь-яких дитячих спогадів. Крім того, родові шляхи не схожі на тунель, голова немовляти зазвичай опущена, а очі закриті». [18] До того ж діти не народжуються одразу з гарним зором, з народження діти бачать тільки плями світла, у віці 1 місяця малюк починає бачити силуети, і лише в віці 5—8 місяців починає бачити тривимірне зображення^[5]. Стаття в рецензований журнал APA Psychology of Consciousness припустив, що пацієнти Грофа могли відчувати помилкові спогади про народження та до народження^[6].

Примітки

↑ Rowan, John (2005). The Transpersonal: Spirituality in Psychotherapy and Counselling (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-58391-987-3.
↑ Cortright, Brant (17 липня 1997). Psychotherapy and Spirit: Theory and Practice in Transpersonal Psychotherapy (англ.). State University of New York Press. ISBN 978-0-7914-9987-0.
↑ Blackmore, Susan (2 серпня 2004). Near-death experiences. Parapsychology. Routledge. с. 196—203.
↑ French, Christopher C. (2005). Near-death experiences in cardiac arrest survivors. Progress in Brain Research. Elsevier. с. 351—367.
↑ Infant Vision: Birth to 24 Months of Age. www.aoa.org (англ.). Процитовано 8 серпня 2024.
↑ Patihis, Lawrence; Younes Burton, Helena J. (2015-06). False memories in therapy and hypnosis before 1980. Psychology of Consciousness: Theory, Research, and Practice (англ.). Т. 2, № 2. с. 153—169. doi:10.1037/cns0000044. ISSN 2326-5531. Процитовано 21 серпня 2023.