Гомелаурі Микола Георгійович

Гомелаурі Микола Георгійович
груз. ნიკოლოზ გიორგის ძე გომელაური груз. ნიკოლოზ გომელაური
Народився	15 (28) квітня 1907 або 15 квітня 1907(1907-04-15)[1]  Мірзаані, муніципалітет Дедоплісцкаро
Помер	24 травня 1977(1977-05-24)[1] (70 років)  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	грузин
Діяльність	науковець, інженер
Галузь	металургія
Alma mater	Північнокавказький гірничо-металургійний інститутd
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Георгійович Гомелаурі (28 квітня 1907(19070428), село Мірзаані, тепер Грузія — 24 травня 1977, місто Тбілісі, Грузія) — грузинський радянський діяч, металург і трубопрокатник, заступник голови Ради міністрів Грузинської РСР. Член ЦК КП Грузії. Депутат Верховної ради Грузинської РСР. Кандидат технічних наук (1943), професор (1972).

У 1930 році закінчив Закавказький гірничо-металургійний інститут.

У 1931—1933 роках — декан гірничо-механічного факультету Закавказького гірничо-металургійного інституту.

У 1932—1937 роках — директор лабораторії збагачення Закавказької (Грузинської) філії Всесоюзного інституту мінеральної сировини.

У 1937—1941 роках — начальник і головний інженер будівництва збагачувальних фабрик тресту «Чіатурмарганець» Грузинської РСР.

Член ВКП(б) з 1938 року.

У 1942—1944 роках — в апараті ЦК КП(б) Грузії.

У 1944—1957 роках — директор Закавказького (Руставського) металургійного заводу імені Сталіна Грузинської РСР.

У червні 1957 — 27 квітня 1963 року — заступник голови Ради народного господарства Грузинської РСР — міністр Грузинської РСР.

27 квітня 1963 — 19 жовтня 1965 року — голова Ради народного господарства Грузинської РСР.

19 жовтня 1965 — 13 лютого 1970 року — заступник голови Ради міністрів Грузинської РСР.

З 1970 по 24 травня 1977 року — директор Кавказького інституту мінеральної сировини імені О. А. Твалчрелідзе в місті Тбілісі.

Основні праці Гомелаурі пов'язані з питаннями селективної флотації та комплексного використання мідно-молібденових руд, а також збагачення бідних марганцем руд і шламів.

Помер 24 травня 1977 року в місті Тбілісі.

• орден Леніна (9.08.1958)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (2.04.1966)
• орден Червоної Зірки
• медалі
• Ленінська премія (1962) — за механізацію і автоматизацію трубопрокатного агрегату «400» Закавказького металургійного заводу
• заслужений інженер Грузинської РСР (1961)

• Ежегодник Большой Советской Энциклопедии. 1963. Выпуск 7-й. Москва: Советская Энциклопедия, 1963 (рос.)