Гомосоціальність

Гомосоціальність (від грец. ὁμός — «однаковий» і лат. socialis — «товариський») — у соціології та галузі гендерних досліджень термін на позначення відносин винятково між особами своєї статі, у яких відсутній будь-який романтичний чи сексуальний характер. До таких може належати дружба, наставництво, спілкування, спільна робота і т.д.^[1][2] Нерідко ця соціальна гомогенність групи передбачає закритість від інших соціальних груп (тюрма, монастир, як жіночий, так і чоловічий, армія тощо).

Протиставляється гетеросоціальності (відносинам винятково або переважно між особами протилежної статі так само без романтичного чи сексуального характеру) та бісоціальності (відносинам одночасно між особами як своєї, так і протилежної статі).

У віковій психології цей термін синонімічний до терміна «статева сегрегація» і означає одну зі стадій соціального розвитку дитини, в якій дитина надає виключну перевагу спілкуванню з особами своєї статі. Зазвичай стосується хлопчиків у період від 5 до 14 років. Рідше стосується дівчат.^[3]

Гомосоціальність не повʼязана напряму з орієнтацією та поняттями «гетеросексуальність» чи «гомосексуальність». Цей термін використовується соціологією та віковою психологією на позначення практики несексуальних соціальних взаємовідносин між особами однієї статі. Наприклад, чоловік, який віддає виключну перевагу дружбі з чоловіками, спілкуванню тощо, може бути гомосоціальним як гетеросексуалом, так і гомосексуалом.

Гомосоціальність близьке до поняття «гомофілія», але не тотожне йому, через відсутність емоційної складової у тяжінні до представників своєї статі, яке навпаки притаманне гомофілії. Однак «броманс» і «вуманс» вважаються особливими формами гомосоціальних стосунків між представниками однієї статті, у яких така емоційна близькість здебільшого присутня.^[4]

Вперше поняття почало вживатися у США в 70-х роках ХХ століття і стосувалося досліджень у сфері соціальної психології стосовно поведінкових реакцій дітей у різних групах.

В соціологію та галузь гендерних досліджень термін перейшов пізніше, у 80-ті, завдяки американській дослідниці з гендерних питань Єві Седжвік, яка і популяризувала його, вперше вживши у своїй книзі «Між чоловіками: англійська література та чоловіче гомосоціальне бажання» (англ. «Between Men: English Literature and Male Homosocial Desire», 1985).^[5][2]

Однак явище, яке описує термін, тобто стосунки (тісні несексуальні соціальні контакти) між представниками однієї статі, відоме задовго до появи самого терміна та знане людством з давніх часів.

Гомосоціальність виникає як серед представників чоловічої, так і жіночої статі. Тобто існують несексуальні і неромантичні стосунки як окремо серед чоловіків^[6][7] (маскулінна гомосоціальність), так окремо і серед жінок^[2][8] (фемінінна гомосоціальність), які виражаються через прагнення перебувати в середовищі представників своєї статі. Найчастіше гомосоціальність представлена серед чоловічої статі^[9] і виникає з підліткового (або раніше) віку. Гомосоціальність не розглядається як постійне явище і з часом може зникнути і перейти у гетеросоціальність або бісоціальність, або навіть в асоціальність (окрім тих випадків, де гомосоціальність постійна, міцно вкорінена і вимушена через релігію і моральні принципи, які зобов'язують чоловіків і жінок сегрегуватися здавна, наприклад у країнах Близького Сходу).

Має пік у підлітковий період незалежно від статі, коли локалізуються відносини серед однолітків своєї статі (школа, виш, гуртки). У людей середнього віку гомосоціальність слабшає і має не такий виражений характер.

Гомосоціальність може бути обумовленою (наприклад, природна сегрегація у підлітковому віці), бажаною (наприклад, виходячи з соціальних (або інших) інтересів індивіда у дорослому віці), або вимушеною (наприклад, виходячи з інтересів суспільства).

• Гетеросоціальність
• Фемінізм

• Homosociality http://williamapercy.com/wiki/images/Homosociality.pdf [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Ушакова І.М. Вікова психологія: курс лекцій / І.М. Ушакова. – Х.: НУЦЗУ, 2016. –123 с
• Введение в гендерные исследования. Учебное пособие под ред. И. Жеребкиной - Харьков, 2001. Части 1 и 2.
• The tightrope walkers: non-Hegemonic Men’s Experiences of Homosocial Environments by Pär Stern, 2016

1. ↑ Verfasser., Haywood, Chris 1970-. The conundrum of masculinity : hegemony, homosociality, homophobia and heteronormativity. ISBN 978-1-138-67469-1. OCLC 1224013393.
2. ↑ ^{а б в} Haywood, Chris; Johansson, Thomas; Hammarén, Nils; Herz, Marcus; Ottemo, Andreas (20 липня 2017). Homosociality. The Conundrum of Masculinity. Routledge. с. 56—76. ISBN 978-1-315-56116-5.
3. ↑ Lobel, Thalma E.; Bempechat, Janine; Gewirtz, Jonathan C.; Shoken-Topaz, Tamar; Bashe, Elinor (1993-08). The Role of Gender-Related Information and Self-Endorsement of Traits in Preadolescents' Inferences and Judgments. Child Development. Т. 64, № 4. с. 1285. doi:10.2307/1131340. ISSN 0009-3920. Процитовано 30 січня 2022.
4. ↑ Subero, Gustavo (2016). Bromance, Homosociality and the Crisis of Masculinity in the Latin American Zombie Movie. Gender and Sexuality in Latin American Horror Cinema. London: Palgrave Macmillan UK. с. 147—177. ISBN 978-1-137-56494-8.
5. ↑ Sedgwick, Eve Kosofsky (2 березня 1985). Between Men. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-87894-4.
6. ↑ Arxer, Steven L. (2011-11). Hybrid Masculine Power: Reconceptualizing the Relationship between Homosociality and Hegemonic Masculinity. Humanity & Society. Т. 35, № 4. с. 390—422. doi:10.1177/016059761103500404. ISSN 0160-5976. Процитовано 24 лютого 2021.
7. ↑ Tougher, Shaun (2015). Man to Man: Desire, Homosociality, and Authority in Late-Roman Manhood by Mark Masterson. Journal of Late Antiquity. Т. 8, № 2. с. 438—440. doi:10.1353/jla.2015.0030. ISSN 1942-1273. Процитовано 24 лютого 2021.
8. ↑ “Where’s All the Men?”: Men, Women, and Homosociality in the Late Style of Sam Shepard. The Late Work of Sam Shepard. Bloomsbury Methuen Drama. 2016. ISBN 978-1-4742-3472-6.
9. ↑ Марценюк, Тамара (2004). Ґендерна соціалізація як процес формування маскулінних та фемінних ознак ґендерної ідентичності (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.