Гончаренко Микола Васильович

Гончаренко Микола Васильович
Народився2 грудня 1924(1924-12-02)
Васильківка
Помер18 березня 1993(1993-03-18) (68 років)
Київ
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна

Мико́ла Васи́льович Гончаре́нко (2 грудня 1924, Васильківка — 18 березня 1993, Київ) — філософ, доктор філософських наук (1964), професор (1966), член-кореспондент АН УРСР (1979), завідувач відділу теорії мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Батько О. М. Гончаренка, учасник Другої світової війни, мав державні нагороди СРСР.

Біографічні дані

Народився 2 грудня 1924 року у Васильківці.

У 1949 році закінчив Харківський університет. З 1952 по 1968 рік працював в Інституті філософії АН УРСР: з 1960 — завідувач відділу етики і естетики, з 1962 — заступник директора.

З 1968 по 1973 — завідувач кафедри філософії у ВПШ при ЦК КПУ. З 1974 — завідувач відділу теорії мистецтва ІМФЕ АНУ. З 1978 — заступник академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АНУ.

Помер 18 березня 1993 року в Києві.[1]

Наукова робота

Проводив наукові дослідження у галузях історії розвитку естетичної думки в Україні, теорії естететичного виховання, питань про суспільну функцію літератури, діалектики, критеріїв художнього прогресу, соціології культури тощо.

Автор праць з філософії, теорії культури і естетики, учасник кількох міжнародних естетичних та соціологічних конгресів. Деякі праці вченого переклали англійською, французькою, німецькою й арабською мовами.

Член редколегії журналу «Соціалістична культура».[1]

Основні праці

За ЕСУ:

  • Естетичні погляди І. Я. Франка. — 1950;
  • Естетика українських революціонерів-демократів кінця 19 і початку 20 століття. — 1954;
  • Искусство и эстетическое воспитание. — 1963;
  • О прогрессе в искусстве. — 1968;
  • Музы на эшафоте. — 1973;
  • Проблемы эстетического воспитания: Очерк теории. — 1976;
  • Духовная культура: Источники и движущая сила прогресса. — 1980;
  • Противоборство двух культур и ответственность искусства. — 1984;
  • Диалектика прогресса культуры. — 1987 (усі — Київ).

Нагороди

  • За монографії «Духовна культура. Джерела і рушйні сили прогресу» та «Діалектика прогресу культури» Президія АН УРСР присудига йому премію імені І. Я. Франка (1988).[1]

Примітки

  1. а б в Концепція розвитку української культури (методологічні зауваження) // Соціалістична культура [Електронна копія]: орган М-ва культури УРСР: щомісяч. журн.. — Київ : Радянська Україна, 1990. — № № 1 (805). — С. 16—17.

Джерела

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya