Гончаренко Петро Дмитрович

Гончаренко Петро Дмитрович
Народження	4 березня 1966(1966-03-04) (59 років) Кіпті, Чернігівська область
Країна	Україна
Приналежність	Україна
Вид збройних сил	Військово-морські сили
Рід військ
Роки служби	1991—2020
Звання	Капітан 1 рангу
Формування	Інститут Військово-Морських Сил НУ «ОМА»
Командування	Начальник інституту до 2014 — т.в.о. начальника Академії ВМС імені П. С. Нахімова
Нагороди

Петро Дмитрович Гончаренко (4 березня 1966, Чернігівська область, Україна) — капітан I рангу запасу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Начальник тилу Командування ВМС ЗС України. До 2014 - ТВО начальника Академії ВМС імені П. С. Нахімова. З 2017 по 2020 рік - начальник Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».

Народився 4 березня 1966 року в селі Кіпті Козелецькому районі на Чернігівщині.

У 1991 році закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. Нахімова^[1].

У 2004 р. закінчив оперативно-тактичний факультет СВМІ ім. П. С. Нахімова. Кандидат технічних наук^[2].

У 1991–1993 рр. — Командир артилерійської батареї сторожового корабля «Грозящий».
У 1993–1994 рр. — Командир артилерійської батареї РК «Україна» ВМС України.
У 1994–1996 рр. — Командир ракетно-артилерійської бойової частини сторожового корабля «Гетьман Сагайдачний».
У 1996–1997 рр. — Старший помічник сторожового корабля «Гетьман Сагайдачний».
У 1997–2002 рр. — Командир фрегата «Гетьман Сагайдачний».
У 2002–2005 рр. — Начальник штабу — перший заступник командира бригади надводних кораблів, командир бригади надводних кораблів ВМС ЗС України.
У 2005–2006 рр. — Начальник факультету озброєння Севастопольського військово-морського інституту.
У 2006–2007 рр. — Командир ескадри різнорідних сил ВМС ЗС України.
У 2007–2009 рр. — Заступник начальника СВМІ ім. П. С. Нахімова.
У 2009–2012 рр. — на посаді заступника начальника виконував обов'язки начальника Академії ВМС ім. П. С. Нахімова.^[3] З 2014 року т.в.о. начальника Академії військово-морських сил імені П. С. Нахімова.

Неодноразово брав участь у далеких морських походах і міжнародних морських навчаннях «Кооператив-партнер-2000», «Кооператив-партнер-2002», «Кооператив-партнер-2003», «Блексіфор — 2004», «Blue game — 2005», «Сорбет-Роял-2005».

Під час російської збройної агресії проти України та окупації Криму, протистояв захопленню об'єктів навчально-матеріальної бази ВМС ЗС України^[4] та 08.04.2014 у складі викладачів та курсантів, які залишилися вірні Військовій присязі, прибув до м. Одеса^[5].

З 2014 по 2017 рр. — начальник тилу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, м. Одеса^[6].

З 2017 по 2020 рр. — начальник Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», м. Одеса^[7].

В 2020 році — звільнений з військової служби у Збройних Силах України в запас.

Разом з дружиною виховує доньку.

• Орден Данила Галицького (21.08.2017)^[8].
• Нагороджений чотирма медалями.

• Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
• Інститут військово-морських сил НУ «ОМА»

• Официальный сайт Севастопольского писателя Иванова Валерия Борисовича [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Севастопольский военно-морской ордена Красной Звезды институт имени П. С. Нахимова [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• СБУ заявила, що начальник інституту ВМСУ контактує з кримськими зрадниками: товариші по службі офіцера говорять про "підставу". 31.03.2020, 19:06 [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.]