Гончаров Микола Кузьмич

Гончаров Микола Кузьмич
Народився	24 квітня (6 травня) 1886  Москва, Російська імперія
Помер	червень 1970 (84 роки)  Москва, СРСР
Національність	росіянин
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	КПРС

Микола Кузьмич Гончаро́в (6 травня 1886(18860506), місто Москва, тепер Російська Федерація — червень 1970, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, дипломат. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1923—1924 і 1927—1930 роках, кандидат у члени Президії Центральної контрольної комісії ВКП(б) з 19 грудня 1927 по 26 червня 1930 року. Член ВЦВК.

Народився в родині службовця. Закінчив міську початкову школу в Москві. З одинадцятирічного віку — учень у столярній майстерні. Потім працював хлопчиком у магазинах Москви. З 1903 року брав активну участь у діяльності революційної робітничої молоді Москви.

Член РСДРП з 1904 року, партійний псевдонім — Китаєць. Учасник першої російської революції 1905 року, брав участь в організації бойових дружин у Міуському підрайоні (Бутирках) Москви. У 1906 році — технічний секретар Московської військової організації РСДРП(б).

У 1906—1911 роках працював та займався партійно-революційною діяльністю у Твері, з 1911 по 1916 рік — у Москві. З 1914 року — голова Спілки службовців міста Москви.

У 1916 році заарештований і засланий до Саратова. Після Лютневої революції в березні 1917 року амністований, став одним з організаторів Саратовської ради робітничих і солдатських депутатів, брав участь у випуску більшовицької газети «Соціал-демократ».

У квітні 1917 року повернувся до Москви, був секретарем Симонівського районного комітету РСДРП(б) та головою управи Симонівського району. З жовтня 1917 року — комісар Московського військово-революційного комітету по Симонівського району, голова Симонівського районного революційного комітету. Учасник жовтневого перевороту 1917 року в Москві, командував червоногвардійським загоном під час штурму Кремля.

З квітня 1918 року — член президії виконавчого комітету Московської міської ради. У 1918 році — уповноважений Революційної військової ради Республіки в місті Вологді.

З вересня по грудень 1918 року — начальник політичного відділу штабу військ В'ятського району 6-ї армії РСЧА. З грудня 1918 року — начальник політичного відділу Північного фронту. З січня 1919 року — заступник члена Революційної військової ради Північного фронту.

6 квітня — 8 жовтня 1919 року — військовий комісар 26-ї стрілецької дивізії Східного фронту. Брав участь у захопленні Уфи, Златоустівській та Челябінській операціях. Один із організаторів радянських органів влади на Південному Уралі.

З 23 лютого по 26 березня 1920 року — член Революційної військової ради 5-ї армії. З 23 березня по 3 липня 1920 року — член Військової ради Народно-революційної армії Далекосхідної республіки. Одночасно з березня 1920 року — член Далекосхідного бюро ЦК РКП(б).

До 1921 року — член Сибірського бюро ЦК РКП(б), начальник політичного управління Військ Сибіру.

У 1921 році — відповідальний секретар Рогозько-Симонівського районного комітету РКП(б) міста Москви.

25 квітня 1921 — 16 лютого 1922 року — голова Рогозько-Симонівської районної ради міста Москви.

У 1922—1923 роках — відповідальний інструктор ЦК РКП(б).

У 1924—1926 роках — голова Шкіряного синдикату.

У 1927 році — інструктор, у 1927—1929 роках — інспектор Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР.

З 1929 року — начальник адміністративно-фінансового управління та член колегії Центрального статистичного управління СРСР.

У вересні 1931 — 1934 року — генеральний консул СРСР у місті Кобе (Японія).

У 1934—1955 роках — на відповідальній роботі у планових та контрольних органах.

З 1955 року — персональний пенсіонер у Москві.

Помер у червні 1970 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

• Гончаров Николай Кузьмич (рос.)
• Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)