Горбунов-Посадов Іван Іванович
Горбунов-Посадов[6] Іван Іванович (нар. 4 квітня 1864 — 12 лютого 1940) — російський видавець, публіцист, поет, педагог, гуманіст, послідовник і друг Л. Толстого[7]. Прихильник вільного виховання, переконаний пацифіст і вегетаріанець, ворог будь-якого насильства, борець зі смертною карою, народним пияцтвом, активний захисник прав жінок, негрів, тварин. Все життя «протестував проти жорстокостей людини, проповідував вегетаріанство, почуття братерства і рівноправності тварин з людиною, протиставлення хижакові-винищувачу друга-спостерігача», писав про нього І. О. Перпер[8]. Життя і творчість Народився Іван Горбунов 4 (16) квітня 1864 р., у посаді Колпіно під Петербургом в сім'ї інженера-механіка Іжорського заводу. Після 6-го класу комерційного училища почав займатися самоосвітою. Познайомився з Л. Толстим, став проповідувати погляди великого письменника. З 1897 по 1925 р. очолює видавництво «Посредник», створене за ініціативи Л. Толстого. Видавництво спеціалізувалося з випуску дешевої за ціною літератури для бідних верств населення, всього було випущено кілька мільйонів книг. Крім цього І. І. Горбунов-Посадов в перші десятиліття ХХ століття редагує журнал «Свободное воспитание». У царський час за випуск «політично сумнівної» літератури І. І. Горбунов-Посадов не раз притягувався до суду, його видання конфісковували, а сам він за випуск «Круга чтения Л. Толстого» в 1913 р. був засуджений на один рік ув'язнення в фортеці. «Мене судять безперервно, нескінченно… А я все випускаю такі ж нові книги, — і немає кінця моїм злочинам. І мені думається часом, що, ймовірно, мене судитимуть до самої моєї смерті, поки наше видавництво буде працювати для пробудження людської свідомості», — писав І. І. Горбунов-Посадов у своїй статті «Мои преступления»[9]. І. І. Горбунов-Посадов активно виступає проти участі Росії в Першій світовій війні, в 1921 р. працює в Полтаві, де разом з В. Г. Короленком організовує боротьбу з голодом. Як і його друг, видавець і послідовник Льва Толстого — В. Г. Чертков, він також опинився в немилості і у радянської влади. «Переконаний послідовник Л. М. Толстого, пацифіст і непротивленець злу насильством, Горбунов в роки після Жовтневої революції став осторонь від реальної боротьби пролетаріату, від радянської педагогіки з її політичною позицією, антирелігійної, бойової класової установкою і матеріалізмом», — писала про нього в 1930 р. Большая советская энциклопедия[10]. (Хоча багато діячів революційного руху І. І. Горбунова-Посадова особисто дуже поважали — в 1925 р., до 40-річчя громадської діяльності І. І. Горбунова-Посадова, вітальні телеграми надіслали Н. К. Крупська, А. І. Єлізарова-Ульянова (сестра В. Леніна) і П. О. Кропоткін)[8]. Будучи активістом вегетаріанського руху (вегетаріанцем він став в 1889 р.), одним з організаторів 1 Всеросійського вегетаріанського з'їзду (Москва, квітень 1913 р.) і створеного в 1909 р. Московського вегетаріанського товариства, І. І. Горбунов-Посадов стає активним популяризатором ідеї милосердя і співчуття до тварин в Росії. Ще в 1890 р. він опублікував вірш «Нам жизнь дана», в якому заявив[11]:
Під страдниками автор розумів не тільки людей, але і тварин. У 1905 р. він опублікував вірш «Счастлив кто любит все живое».
Одна з сучасниць згадує: "Вірш цей так яскраво і глибоко висловив сутність вегетаріанської ідеї, що він став вегетаріанським гімном. На вегетаріанських з'їздах, святах та урочистих зборах він постійно читається і співається. Музику на цей вірш написали А. К. Черткова і М. Г. Ерденко[8]. У 1905 р. І. І. Горбунов-Посадов спільно зі своєю співробітницею В. Лук'янською склали і видали в Москві збірку «Друг животных. Книга о внимании, сострадании и воспитании любви к животным. Гуманитарно-зоологическая хрестоматия» (ч. 1), куди увійшли вірші та проза різних авторів, які виховують доброту і милосердя до тварин. В 1914 р. у видавництві «Посредник» вийшла друга частина «Друга животных», складена В. Лук'янською. Крім цих збірок «Друг животных» І. І. Горбунов-Посадов задумав також видання хрестоматій «Друг растений» і «Друг человека». Крім цього, в своєму видавництві «Посредник» І. І. Горбунов-Посадов видав книгу X. Вільямса «Этика пищи или нравственные основы безубойного питания» з передмовою Л. Толстого «Первая ступень», роботи М. Бресса «Как птицы строят гнезда», «Как ухаживают птицы за своими птенцами», збірник Р. та С. Ніколаєвих "Как привлечь птиц в наши сады и парки"і багато інших книг про природу. Етичним ставленням до тварин пройняті не тільки статті І. І. Горбунова-Посадова, а й проза: розповіді «Рох и его собака», «Оборвавшаяся дружба», «Народные легенды о святых и их друзьях животных», «Ночь с волком» та ін. Так, в оповіданні «Ночь с волком» автор писав: «Я і вовк сиділи тут пліч-о-пліч в цю довгу, довгу ніч, укриті від страшної негоди. Вовк притулився до мене своїм волохатим тілом. Кожен відчував в цій бурхливій пітьмі, що людина і вовк — брати»[12]. Однак найважливішим екоетичним твором, що обігнав час, є есе І. І. Горбунова-Посадова «Сострадание к животным и воспитание наших детей», в 1909 р. опубліковане в журналі «Свободное воспитание», і в 1910 р. випущене видавництвом «Посредник» окремою брошурою в «Библиотеке нового воспитания и образования и защиты детей». Цю працю, слідом за працями А. Семенова-Тян-Шанського, Г. Кожевникова, Д. Андрєєва, В. Черткова, П. Безобразова, А. Єльського, М. Лісовського, С. Фішера можна сміливо віднести до золотої скарбниці екоетичної думки. У цьому есе, одним з перших у Росії, І. І. Горбунов-Посадов піднімає питання про права всіх живих істот[13]:
Іван Іванович справедливо зазначав[13]:
Приклад дорослих, які вбивають тварин на свою потребу, морально розбещує дітей. І. І. Горбунов-Посадов пише: «Ця свідомість з самого початку перешкоджає розвитку у дитини поваги до прав інших істот на своє життя, зміцненню в її свідомості того, що ніхто не має права на чуже життя, створене для нього лише самого»[13]. У своєму есе автор гнівно критикує сфери людської діяльності, в яких порушуються права тварин — вівісекція, різні видовища, спортивна риболовля, і, звичайно, спортивне полювання.
«Що робити для пробудження в людях свідомості їх безмежної несправедливості і злочинності по відношенню до тварин, свідомості рівності прав усіх живих істот на життя і щастя?», — запитує автор[13]. Головним засобом, на його думку, є виховання дітей в дусі милосердя і співчуття до тварин. "Коли ми побачимо, що діти, вирушаючи в захоплюючі походи на звірків і птахів, з палицями, камінням, силками, луками, рушницями, будуть уявляти себе героями, сміливцями, ми скажемо їм: «Ви не герої, а боягузи. Той, хто ображає, тисне, ґвалтує слабкого, той — жалюгідний боягуз, а не герой. Герой рятує життя, а не губить його. Мужність не в насильстві, а у праці і допомозі. Давлячи слабкого, ти — боягуз і негідник», — підсумовує І. І. Горбунов-Посадов[13]. Помер Іван Іванович Горбунов-Посадов 12 лютого 1940 р. в Москві. Див. такожПублікації
Про нього
Ресурси Інтернету
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
