Гордон Ізмаїл Борисович

Гордон Ізмаїл Борисович
Гордон Ізмаїл Борисович
Народився	27 грудня 1922 ; Бахму́т, Українська СРР
Помер	27 грудня 2008 (86 років) ; Одеса, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	поет

Ізмаї́л Бори́сович Гордо́н (нар. 27 грудня 1922, Бахмут — пом. 27 грудня 2008) — поет.

Біографія

Народився 27 грудня 1922 року в місті Бахмут (з 1924 по 2016 рік — Артемівськ) Донецької області. Був старшим сином у багатодітній родині Гордонов-Червіних. Його батько, виходець із робітничого середовища, мав юридичну освіту, мати працювала вчителькою. Головними сімейними захопленнями були література та театр, що позначилося на творчому розвитку дітей. Письменниками стали не лише Ізмаїл, а й його брати Володимир, Едуард та Гаррі. Також поезією займається його племінниця Олена Гассій, донька Едуарда Борисовича.

У 1932 році сім'я переїхала до Одеси, оселившись на вулиці Ольгівській, неподалік наукової бібліотеки (нині Одеська національна наукова бібліотека імені М. Горького), яка згодом стала улюбленим місцем Ізмаїла Борисовича.^[1]^[2]

Помер в м. Одесі 27 грудня 2008 року. Похований на другому кладовищі м. Одеси.^[3]

Військова служба

З початком Німецько-радянської війни був мобілізований до лав Червоної армії. Служив рядовим 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії на Південному фронті, брав участь в обороні Одеси. Надалі воював у складі 299-ї стрілецької дивізії, пройшовши бойовий шлях через Угорщину, Югославію та Австрію. Виконував обов’язки командира відділення протитанкових рушниць та батальйонного розвідника. Був двічі поранений і двічі нагороджений солдатською медаллю «За відвагу».^[1]^[2]

Професійна діяльність

Мав середню освіту. Працював токарем, шліфувальником, лісорубом, завідувачем клубу. У 1950–1971 роках працював маляром на Одеському судноремонтному заводі.

Літературну діяльність розпочав у 1955 році. Писав російською мовою. Основні теми творчості — 2-а світова війна, її окопна солдатська правда, велич людини. Його поезіям характерні пластичність образів, яскравість асоціативної символіки.^[1]^[2]

Творчість

Автор поетичних збірок:

«Приморська вулиця» (1961)
«Моїм землякам» (1965)
«Діалог» (1968)
«Палуба» (1972)
«Тамариск» (1977)
«І серце било на сполох» (1980)
«Берег Відради» (1982)
«Солдатський хліб» (1984, книга балад)

Також видав наступні збірки:

«Ближні млини» (1988, Одеса)
«Вірші» (1989, Київ)
«Баллада про дзеркала» (1993, Москва)
«Вибране» (2003, Москва)

Творча індивідуальність Гордона найповніше виявилася у віршах про людей праці та героїзм радянського народу у Другій світовій війні. Його поезії присвячені робітникам різних професій — «Котельник», «Зварник», «Маляр», «Новий виконроб», «Рибачка», — у яких змальовано трудівників як яскраві особистості, що вносять у працю творче начало.^[1]^[4]