Гордієнко Михайло ІвановичМихайло Іванович Гордієнко (4 квітня 1924, Київ — 8 червня 2009, Київ) — український науковець-лісівник, педагог. Доктор біологічних наук (1970), професор (1973). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Дослідник стану та інтенсивності росту інтродукованих деревних рослин, впливу чистих та змішаних насаджень на мікроклімат та сукцесію трав'янистих рослин. Майже півстоліття — професор Української сільськогосподарської академії (пізніше — Національний аграрний університет України; 1961—2009), засновник власної наукової школи науковців-лісокультурників. Один із фундаторів та перших академіків Лісівничої академії наук України. Автор близько 300 наукових робіт, учень професора Бориса Логгінова[1]. ЖиттєписНародився 4 квітня 1924-го року у Києві в родині лікаря. З 1941-го по 1943-й роки — токар Київського заводу № 145 ім. Куйбишева. У 1948-му році закінчив Київський експлуатаційний технікум. З 1948-го по 1953-й рік навчався на лісогосподарському факультеті Київського лісогосподарського інституту. Під час канікул працював техніком-гербаристом у науковій експедиції під керівництвом майбутнього професора Юхима Єліна. Виконав дипломну роботу «Культури бархата амурського» під керівництвом доцента Миколи Ягніченка[1]. Після закінчення інституту працював інженером, начальником пошукової партії, головним інженером проєктів в «Укрдіпролісі» та Головному управлінні водного господарства. У 1958-му році зарахований до аспірантури кафедри лісових культур Української сільськогосподарської академії. Через три роки закінчив її, здобувши науковий ступінь кандидата біологічних наук із дисертацією на тему «Опыт создания насаждений амурского бархатного дерева в правобережной лесостепи УССР» (науковий керівник — професор Борис Логгінов)[1]. Відтоді ж, з 1961-го року — асистент кафедри лісових культур. У 1970-му році здобув науковий ступінь доктора біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Ясени в лесных ценозах равнинной части Украины». Через два роки Михайлу Гордієнку було присуджено вчене звання професора. .jpg) Працював до останнього, навіть після 80-річного ювілею. Помер на 86-му році життя 8 червня 2009-го року. Похований на Байковому кладовищі. РодинаДружина — науковиця, кандидат хімічних наук Лідія Гордієнко. Донька — науковиця, кандидат біологічних наук Наталія Гордієнко. Брат — науковець, доктор біологічних наук Іван Гордієнко (1918—1986). Наукова та педагогічна діяльністьНа початку 1970-х років, за дорученням Міністерства лісового господарства Молдавської РСР, Михайло Гордієнко та інші науковці лісогосподарського факультету встановили етіологію всихання дуба звичайного, виявили першопричини та фактори цього природного явища, розробили комплекс заходів з підвищення стійкості дерева[1]. У 1981-му році заснував власну наукову школу науковців-лісокультурників, керував аспірантами. Під керівництвом Михайла Гордієнка захистилися близько 30-ти кандидатів та докторів наук, серед яких Анатолій Гойчук, Григорій Леонтяк, Володимир Шлапак, Сергій Ковалевський тощо. Працював у спеціалізованих вчених радах Києва та Львова, у 1993-му році став одним із засновників та перших академіків Лісівничої академії наук України. У 1998-му році був нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки України». На педагогічній роботі читав лекції, керував дипломними роботами студентів, займався науковими дослідженнями. Вивчав стан та інтенсивність росту інтродукованих деревних рослин, вплив чистих та змішаних насаджень на мікроклімат та сукцесію трав'янистих рослин. За своє життя створив близько 300 наукових робіт, які використовувалися у Словаччині, Польщі, Канаді, США тощо[2]. Науковий доробок (частковий)
Примітки |
Portal di Ensiklopedia Dunia
