Горенштейн Поліна Михайлівна

Горенштейн Поліна Михайлівна
Горенштейн Поліна Михайлівна
Псевдо	Ліна По
Народилася	18 (30) січня 1899 ; Катеринослав, Російська імперія
Померла	26 листопада 1948 (49 років) ; Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	балерина, скульпторка
Alma mater	Вищі художньо-технічні майстерні
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Поліна Михайлівна Горенштейн, відома як Ліна По (нар. 18 січня 1899(18990118), Катеринослав — 26 листопада 1948, Москва) — українська балерина і скульпторка, яка творила незрячою.

Життєпис

З дитинства захоплювалася музикою, малюванням, ліпленням, танцями.^[1] Навчалась у хореографічному училищі. У 19 років Поліна стала професійою балериною та продовжувала навчання в Москві. В 1920—24 навчалася у Вищих хореографічних майстернях і водночас на скульптурному відділі ВХУТЕМАСу в Москві.^[2]

У 1924 році отримала диплом режисерки-постановниці танців.

1924—1934 роки — Поліна Горенштейн танцювала, навчала і працювала балетмейстеркою в різних театрах. Побувала у багатьох містах та країнах, успішно виступала зі своїми хореографічними програмами.

1934 рік — захворіла енцефалітом, осліпла і була паралізована. Пізніше, коли могла рухатися, працювала як скульптока. Її роботи високо оцінив відомий художник М. Нестеров, допоміг повірити в себе, повернутися до життя.

1937 рік — Роботи Ліни Горенштейн з'явилися на Всесоюзній виставці культурології в Московському музеї мистецтв.

1938 рік — Робота «Стрибок» та інші роботи були показані на виставці живопису, графіки та скульптур жінок-художниць. Комісія ознайомилася з творчістю талановитої скульпторки і вирішила придбати три її роботи: «Стрибок», «Хлопчик із змієм», «Негринятко».

1939 рік — Ліну По прийняли у Московський союз художників. Під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації в Уфі, скульпторка багато працювала на воєнну тематику. Вона зстворила 120 скульптурних робіт, які побували на багатьох виставках^[1].

Авторка статуеток на хореографічні теми («Танок з покривалом», «Танцювальна сюїта»), портретів («В. І. Ленін», 1937, «О. С. Пушкін», «Паганіні», «А. П. Чехов», 1945), тематичних скульптур («Осиротілі», «У фашистській неволі», «Народні месники», «Гнів народу». 1941—44; «Пісня радості», 1945), композицій («Танці народів СРСР», 1946—47). («Українська радянська енциклопедія», Том 11, 1963, Стор. 268—269).

26 листопада 1948 року померла. Похована Поліна у Москві на Новодівичому кладовищі^[3]